Загальна характеристика роботи




старонка1/2
Дата канвертавання30.04.2016
Памер382.07 Kb.
  1   2



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ



Актуальність теми. Проблема фармакологічної корекції запалення є актуальною проблемою сучасної медицини. Нестероїдні про­тизапальні засоби (НПЗЗ) – одна з груп лікарських препаратів, які найбільш часто використовуються у клінічній практиці. За даними ВООЗ, кожного дня понад тридцять мільйонів людей у світи застосовують НПЗЗ (Burke T., 2005).

Однак слід визначити, що незважаючи на безсумнівну клінічну ефек­тив­ність, використання НПЗЗ має певні обмеження, які можна пояснити серйозними побічними ефектами та ускладненнями, пов'язаними з механізмом їх дії (Вікторов О. П., Зупанець І. А., 2004). Навіть короткочасний прийом цих препаратів у невеликих дозах може призвести до розвитку побічних ефектів, які зустрічаються приблизно в 25% випадків, а у 5% хворих можуть являти серйозну загрозу для життя (Насонова В. А., 2005).

У зв'язку з вищевказаним, незважаючи на різноманітний асортимент протизапальних засобів, існує потреба в препаратах для корекції запалення, є актуальним та постійно проводиться пошук нових препаратів з нетрадиційним механізмом дії і мінімальними побічними ефектами. Одним з перспективних напрямків створення безпечних та ефективних проти­запальних засобів є фіто­терапія. В останні роки значно збільшився інтерес до ліків рослинного по­ход­же­н­ня. На відміну від синтетичних препаратів вони малотоксичні, володіють більш м`якою фізіологічною дією (Дроздова И. Л., 2006). До того ж лікарські рослини містять багато фармакологічно активних речовин, що надає рослинним препаратам великих фармакодинамічних можливостей (Михайлов И. В., 1999, Киселева Т. Л., 2000).

Однією з рослин, які багато років використовуються в народній медицині для лікування запальних станів, є лопух великий (Гарник Т. П., 2003). Корені лопуха застосовуються при лікуванні захворювань суглобів тощо. В якості лікарської сировини використовуються як корені, так і листя лопуха великого (Максютина Н. П., 2001, Бубенчиков Р. А., 2005).

Все вищенаведене, а також аналіз фітохімічного складу кореня та листя лопуха великого, дозволяє передбачити у даної лікарської сировини наявність протизапальних властивостей (Дроздова И. Л., 2003, Опрошанская Т. В., 2007). Важливою перевагою цієї рослини є також велика сировинна база. Отже фармакологічне вивчення протизапальної активності препаратів лопуха великого з метою створення лікарських засо­бів є актуальним и перспективним.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана за планом науково-дослідних робіт Національного фармацевтичного університету з проблеми МОЗ «Фармакологічні дослідження біологічно-активних речовин і лікарських засобів синтетичного та природного походження, їх застосування в медичній практиці». Номер держреєстрації 0103U000478.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є експериментальне обгрунтування можливостей застосування густих екстрактів лопуха в комплексній терапії запальних захворювань.

Для досягнення зазначеної мети необхідно було вирішити наступні задачі:



  1. Встановити гостру токсичність густих екстрактів лопуха великого та визначити LD50;

  2. Задля визначення умовно-ефективних доз густих екстрактів кореня та листя лопуха великого провести скрінінгове дослідження їх антиексудативної активності на моделях гострого ексудативного запалення та вивчити мембраноста­білізувальну активність на моделі спонтанного гемолізу у щурів;

  3. Визначити антиальтеративну, репаративну та антипроліферативну дію густих екстрактів лопуха великого;

  4. Дослідити анальгетичні та жаро­зни­жу­­вальні властивості густих екстрактів лопуха великого;

  5. Провести поглиблене вивчення ефективності препаратів лопуха великого на моделі ад`ювантного артриту у щурів;

  6. Дослідити гіпоурикемічну дію екстрактів лопуха в умовах оксонат-інду­ко­ва­ної гіперурикемії у щурів;

  7. Визначити вплив густих екстрактів лопуха на перебіг хронічного тетрахлорметанового гепатиту у щурів.

Об`єкт дослідження: комплексна терапія та профілактика запальних захворювань суглобів та печінки.

Предметом вивчення є фармакологічні властивості густих екстрактів кореня лопуха та листя лопуха – антиексудативна, репаративна, антипроліферативна активність, анальгетична, жарознижувальна, антиоксидантна та комплексна терапевтична дія на моделях артриту, гіперурикемії та гепатиту.

Методи дослідження. При виконанні дисертаційної роботи були використані фармакологічні, фізіологічні, біохімічні, гістоморфологічні методи дослідження та методи математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше було проведено поглиблене вивчення протизапальної активності густих екстрактів кореня лопуха та листя лопуха, отриманих на кафедрі ботаніки НФаУ під керівництвом проф. О.П. Хворост.

У роботі вперше встановлена антиексудативна, мембранозахисна, репаративна та антипроліферативна активність густих екстрактів кореня та листя лопуха та визначена їх умовно-ефективна доза за протизапальною активністю. Вперше досліджена анальгетична та жарознижувальна активність густих екстрактів лопуха.

Вперше зроблена комплексна оцінка терапевтичної ефективності густих екстрактів лопуха на різних моделях запалення, адекватних захворюванням людини (модельному артриті, гепатиті), гіперурикемії та доведена доцільність використання цих препаратів в комплексній терапії запальних захворювань.

Практичне значення одержаних результатів. Доведена ефективність густих екстрактів листя та кореня лопуха на різних моделях запалення, що визначає доцільність та надає можливості подальшого вивчення густих екстрактів коренів та листя лопуха з метою використання даних препаратів в терапії запальних захворювань суглобів та печінки.

Одержані експериментальні дані обґрунтовують доцільність застосування густих екстрактів кореня та листя лопуха великого в комплексній терапії запальних захворювань сполучної тканини та суглобів і печінки.

За матеріалами дисертаційної роботи опубліковно інформаційний лист «Інноваційні перспективи використання густих екстрактів лопуха великого в про­тизапальній терапії», який затверджено МОЗ України (№16 - 2012).

Результати дисертаційної роботи впроваджено в навчальний процес на ка­федрі фармакології Буковинського державного медичного університету, кафедрі фармакології Луганського державного медичного університету, кафедрі фарма­ко­логії та медичної рецептури Харківського національного медичного уні­верситету, кафедрі фармакології Національного фармацевтичного універси­тету, кафедри експериментальної та клінічної фармакології Української медич­ної стоматологічної академії.



Особистий внесок здобувача. Разом з науковим керівником визначені мета, завдання, розроблені методичні підходи, згідно з якими відібрані моделі та методи для виконання експериментальної частини дисертаційної роботи. Автором особисто здійснений патентно-інформаційний пошук, проведений аналіз даних літератури за темою дисертації, експериментальні дослідження, проведені статистична обробка й аналіз отриманих результатів, оформлення їх у вигляді таблиць, графіків і діаграм, сформульовані висновки дисертації. У наукових працях, опублікованих у співавторстві, дисертантом наведені резуль­тати власних експериментальних досліджень, взято участь в аналізі та узагальненні отри­маних даних, у написанні статей.

Мікроскопічні дослідження суглобів проведені на ба­зі Харківського національного медичного університету за консуль­тації доцента каф. гістології та ембріології Дєєвої Т.В.



Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи були викладені і обговорені на Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених «Актуальні питання створення лікарських засобів» (Харків, 2010 р.); VII Національному з`їзду фармацевтів України (Харків, 15-17 вересня 2010 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених «Актуальні питання створення лікарських засобів» (Харків, 2011 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених «Актуальні питання створення лікарських засобів» (Харків, 2012 р.); наукових засіданнях ЦНДЛ та кафедр медико-біологічного циклу НФаУ.

Публікації. За матеріалами дисертації надруковано 13 робіт, з них 5 статей у фахових виданнях, рекомендованих Монмолодьспорту Укра­їни, 1 інформаційний лист, 7 тез доповідей.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 167 сторінках машинописного тексту і складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів досліджень, чотирьох розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів, висновків, списку використаних джерел. Робота містить 31 таблицю і 23 рисунка. Бібліографія включає 285 посилань на наукові праці, з них 189 - кирилицею, 96 – латиницею.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Об`єктами досліджень є густі екстракти листя та кореня лопуха великого, отримані на кафедрі ботаніки НФаУ під керівництвом проф. О.П. Хворост. Кожен екстракт є густою речовиною темного кольору з різким запахом. Фітохімічний склад досліджуваних екстрактів наведений в табл. 1.

Як препарати порівняння використовували диклофенак натрію – «Воль­тарен» виробництва «Novartis Pharma» (Швейцарія) таблетки, вк­ри­ті оболонкою, 0,025; індометацин – «Індометацин-ретард» виробництва «Стіролбіофарм»



Таблиця 1

Фітохімічний склад густих екстрактів коренів та листя лопуха великого

Фармакологічно активна речовина, %

Густий екстракт листя лопуха великого

Густий екстракт коре-

нів лопуха великого



Інулін

5,14

27,34

Гідроксикорічні кислоті

2,12

4,24

Флавоноїди

3,21

3,94

Дубильні речовини

1,07

0,91

Аскорбінова кислота

0,07

0,04

Макро- та мікроелементи

18,35

5,77

Амінокислоти

4,63

2,70

Вода

до 25,0

до 25,0

(Ук­раїна) капс. 0,075; кверцетин – «Гранули кверцетина» ЗАТ НПЦ «Борщагівській ХФЗ» (Україна) 2,0; метамізол натрію – «Анальгін-Дарниця» ФФ «Дарниця» (Україна), таблетки 0,5; силімарин – «Карсіл» «Sopharma» (Болгарія) таб­летки, вк­ри­ті оболонкою, 22,5 мг; алопуринол – ЗАТ НПЦ «Борщагівський ХФЗ», таблетки 0,1.

Експериментальне вивчення протизапальної активності густих екстрактів лопуха великого включало дослідження їх антиексудативної, мембраноза­хис­ної, антиаль­теративної, репаративної, антипроліферативної дії; визначення анальгетичної та жарознижувальної активності густих екстрактів лопуха, поглиблене вивчення їх ефективності на моделях запалення з перевагою ексудації, аль­терації, проліферації та на моделі гіперурикемії.

Досліди проводили на лабораторних тваринах, які були вирощені у розпліднику ЦНДЛ НФаУ. Їх утримання відповідало чинним правилам щодо пристроїв, обладнання та утримання віваріїв. Тварини отримували стандарт­не харчування відповідно до чинних норм (Кожем’якін Ю. М. і співавт., 2002).

Екстракти листя та кореня лопуха великого вводили внутрішньошлунково, при вивченні антиексудативної та мембранозахисної активності – в дозах 25; 50 та 75 мг/кг маси тіла експери­ментальних тварин, для подальших досліджень була обрана доза 25 мг/кг. Референс-препарати вводили внутрішньошлунково: дикло­фенак натрію, індометацин та метамізол нартію в дозах EД50 – 8 мг/кг, 10 та 50 мг/кг відповідно (Стефанов О.В., 2001); кверцетин та карсіл – у вигляді тонко диспергованих суспензій у очищеній воді, стабілізо­ваних емульгатором твіном-80, кверцетин в умовно-ефектив­ній дозі, яка скла­дає 5 мг/кг (Сахарова Т. С., 2006) та карсіл в дозі EД30 – 25 мг/кг (Місюрьова С. В., 2001); алопуринол – в дозі 10 мг/кг (Товчига О. В., 2008).

Дослідження виконано на 387 статевозрілих білих рандомбредних щурах масою 180-230 г, 66 мишах-самцях масою 15-24 г, вирощених у розпліднику віварію ЦНДЛ НФаУ, відповідно до вимог GLP, згідно з методичними рекомендаціями ДФЦ МОЗ України (Стефанов О.В., 2001), Національними «Загальними етичними принципами експериментів на тваринах» (Україна, 2001), «Європейською конвенцією про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментальних та інших наукових цілей» (Страс­бург, 1985) та ухвалою Першого національного конгресу з біоетики (Київ, 2007). Процедури, що супроводжуються болем, виконували під наркозом (тіопентал натрію в дозі 80 мг/кг або етамінал натрію в дозі 40 мг/кг внутрішньоочеревинно). Дотримання етич­них норм підтверджено комісією з біоетики НФаУ (протокол № 10 від 17.10.2012 р.). Дослідження проводили у ЦНДЛ НФаУ, яка сертифікована ДЕЦ МОЗ України (посвідчення № 21 від 30.04.2009 р.).

Етапи фармакологічного дослідження протизапальної дії густих екстрактів листя та кореня лопуха великого та експериментальні моделі наведено на рис. 1.


Визначення гострої токсичності препаратів лопуха при внутрішньошлунковому введенні




I етап:
вивчення

гострої токсичності та скрінінгові дослідження екстрактів лопуха









Дослідження антиексудативної активності препаратів лопуха на моделях карагенінового та зимозанового набряку у щурів у широкому діапазоні доз




Визначення мембранозахисної активності препаратів лопуха на моделі спонтанного гемолізу у щурів у широкому діапазоні доз




II етап:

вивчення

антиальтеративної, репаративної, антипролі-феративнї, аналгетичної та жарознижувальної дії екстрактів лопуха


Вивчення антиальтеративної та репаративної активності препаратів лопуха на моделі некротичних виразок у щурів





Дослідження антипроліферативної дії екстрактів лопуха на моделі ватної гранульоми у щурів





Дослідження аналгетичної дії екстрактів лопуха на моделі оцтовокислих корчей у мишей





Дослідження жарознижувальної дії екстрактів лопуха на моделі молочної лихоманки у щурів





III етап:

поглиблене

вивчення ефективности

екстрактів ло-пуха на різних моделях запалення




Дослідження впливу препаратів лопуха на перебіг ад`ювант-ного артриту у щурів





Дослідження гіпоурикемічної дії препаратів лопуха на моделі оксонат-індукованої гіперурикемії у щурів






Дослідження впливу екстрактів лопуха на перебіг хронічного тетрахлорметанового гепатиту у щурів






Рис. 1. Схема I-III етапів фармакологічного вивчення протизапальної

дії густих екстрактів листя та кореня лопуха великого.



Гостру токсичність густих екстрактів кореня та листя лопуха великого при внутрішньошлунковому введенні визначали на щурах та мишах у широкому діапазоні доз. Спостереження за тваринами здійснювали протягом двох тижнів. Критеріями оцінки гострої токсичності була клінічна картина інтоксикації: загибель тварин, загальний стан, зміни маси тіла. Масу тіла тварин визначали в динаміці: перед введенням препаратів, на 3, 7 та 14 добу. По закінченні дослідження щурів декапітували під ефірним наркозом, вилучали внутрішні органи та розраховували масові коефіцієнти печінки, лівої та правої нирок, серця, легень, селезінки, наднирників, тимуса, лівого та правого сім’яників. На основі отриманих даних встановлювали середньо­летальні дози густих екстрактів лопуха та визначали клас токсичності препаратів (Измеров Н. Ф., Саноцкий И. В., Сидоров К. К.,1977).

Скрінінгові дослідження антиексудативної дії густих екстрактів листя та кореня лопуха проводили на моде­лях карагенінового та зимозанового набряків, визначення мембранопротекторної дії – на моделі спонтанного гемолізу за методом F. C. Jager (Jager F. C., 1968). Оцінку антиальтеративної активності виучуваних екст­рактів проводили на моделі некротич­них виразок (Стефанов О.В., 2001), антипроліферативної дії – на моделі ватної гранульоми у щурів (Стефанов О.В., 2001). Вираженість анальгетичної дії екстрактів лопуха вивчали на моделі вісце­рального болю за методом оцтовокислих корчів у мишей, оцінку жарознижувальної активності – на моделі молочної лихоманки у щурів (Стефанов О.В., 2001).

Наступним етапом поглибленого дослідження препаратів лопуха було визначення їх протизапальної активності на моделях системного запалення, а також вив­чення їх гіпоурикемічних властивостей на моделі оксонат-індукованої гіперурикемії у щурів (Nguen M.T. et al., 2005). Гіпоурикемічну дію препаратів лопуха великого за оксонат-індукованої гі­перурикемії оцінювали за рівнем сечової кислоти (СК) у крові та сечі, екскрецією СК. Для визначення стану видільної функції нирок (ВФН) визначали діурез за 2 години, екскрецію креатиніну та інтенсивність виведення водного навантаження. Вміст креатиніну визначали фотоколориметрично за реакцією Яффе, СК - за реакцією з фосфорно-воль­фра­мовим реактивом (Меньшиков В. В., 1997).

Однією з моделей для поглибленого вивчення ефективності протизапальних засобів, яка вважається адекватною ревматоїдному артриту у людини, є модель ад’ювантного артриту (АА) (Стефанов О.В., 2001). Вплив екстрактів кореня та листя лопуха та препарату порівняння на розвиток і перебіг АА оцінювали за їх здатністю зменшувати набряк кінцівок, знижувати загальну кількість лейкоцитів, рівень ШОЕ, вміст сіалових кислот (СІК), загального білка (ЗБ), лужної фосфатази (ЛФ), активність аланінамі­нотрансферази (АлАТ) та аспартатамінотрансферази (АсАТ), вміст ТБК-актив­них продуктів (ТБК-АП) та відновленого глутатіону (ВГ) у сироватці крові експериментальних тварин. Набряк задніх кінцівок вимірювали на 1, 5, 7, 9, 11, 13, 15, 19 та 22 добу експерименту.

Загальну кількість еритроцитів та ШОЕ протягом досліду реєстрували три рази: початковий фон (до введення препа­ратів), на 12 та 22 добу. Об`єм лап вимірювали за допомогою механічного онкометра (Стефанов О.В., 2001). Лейкоцити підраховували в камері Горяєва, ШОЕ визначали за мікрометодом Т. П. Панченкова (Меньшиков В.В., 1997), активність АсАТ, АлАТ – за методом Райтмана-Френкеля, вміст СІК – за методом Гесса (Камышников В. С., 2002), ЛФ – за методом Бесселя-Лоурі-Брока (Камышников В. С., 2002), рівень ЗБ – за біуретовою реакцією (Камышников В. С., 2002), вміст ВГ – за методом Beut­ler E. D. et al. (1963), рівень ТБК-АП проводили за реакцією з 2-тіо­барбітуро­вою кислотою спектрофотометрично за методом І. Д. Стальної, Т. Г. Гарішвілі за допомогою біохімічних наборів вітчиз­няного виробництва (Камышников В. С., 2002). Морфологічні дослідження суглобів за допомогою уніфікованих методів світлової мікроскопії проведено на ба­зі ХНМУ за консультації доцента каф. гістології та ембріології ХНМУ Дєєвої Т. В. (Афанасьев Ю. И. и соав., 2002).

Поглиблене вивчення протизапальної дії препаратів лопуха проводили також на моделі хронічного тетрахлорметанового гепатиту у щурів (Стефанов О.В., 2001). Стан пе­чінки оцінювали за масовим коефіцієнтом печінки (МКП), показником виживання тварин та біохімічними показниками. У сироватці крові визначали: активність АлАт, вміст ЛФ, ЗБ, сечової кислоти (СК), холестеролу (Камышников В.С., 2002). У гомогенаті печінки визначали рівень ТБК-АП і ВГ (Арутюнян А.В. і співав., 2000). Швидкість виділення жовчі визначали за мето­дом С. М. Дроговоз (2001), вміст жовчних кислот і холестеролу в жовчі – за методом В. П. Мірошніченка та співавт. (1978). Всі дослідження були виконані згідно з методичними рекомендаціями «Доклінічні дослідження лікарських засобів» (Стефанов О.В., 2001).

Кількісні дані обробляли за допомогою програми статистичної обробки StatPlus 2009: за критерієм t Стьюдента – у разі нормального розподілу, за критерієм W Уайта – у разі його відсутності; внутрішньогрупові відмінності аналізували за парним критерієм T̃ Вілкоксона (Иванов Ю.И., Погорелюк Р.Н., 1990; Глянц С.В., 1998).



Результати досліджень та їх обговорення. Визначення гострої токсичності густих екстрактів листя та кореня лопуха великого. Оскільки головним критерієм потенційного лікарського препарату є безпека, перед початком експериментального вивчення протизапальних властивостей екстрактів кореня та листя лопуха великого було проведене визначення їх гострої токсичності. У результаті проведеного дослідження встановлено, що густі екстракти листя та кореня лопуха великого при одноразовому внутрішньо­шлунковому введенні у дозі 15500 мг/кг не призводять до загибелі тварин, не впливають на масові коефіцієнти внутрішніх органів, що вказує на відсутність значимої токсичної дії виучуваних препаратів у даній дозі та характеризує їх як відносно не­шкідливі лікарські засоби (VІ клас токсичності – LD50 > 15000 мг/кг) відпо­відно до загально­прийнятої токсикологічної класифікації речовин.

Скрінінгове дослідження антиексудативної та мембранопротекторної дії густих екстрактів кореня та листя лопуха. Враховуючи те, що ексудація є початковим етапом будь-якого запального процесу, та з метою визначен­ня середніх ефективних доз було доцільним провести вивчення антиексудативної та мембраностабі­лізувальної активності густих екстрактів лопуха в широкому діапазоні доз.

Встановлено, що на моделях карагенінового та зимозанового набряків екстракт листя лопуха поступався за антиексудативною активністю диклофе­наку натрію та перевищував активність екстракту кореня лопуха та кверцетину. Визначено, що екстракти кореня та листя лопуха великого володіють помірною мембраностабілізувальною активністю, причому екстракт листя лопуха не поступається, а екстракт кореня лопуха дещо поступається дії референс-препарату (рис. 2).

Оскільки екстракт листя лопуха виявив виражену антиексудативну дію на обох моделях набряків, можливо припустити, що механізм протизапальної дії густих екстрактів лопуха на відміну від класичних НПЗЗ та кверцетину лише частково по­в`язаний з пригніченням циклооксигенази або ліпоксигенази. Це співпадає з даними літератури, що протизапальний ефект арктигеніну, одного з компонентів у складі лопуха, що забезпечують його протизапальні властивості, реалізується зниженням синтезу окису азоту та полісахаридів (Byung H. K., 2008).



Рис. 2. Антиексудативна та мембранозахисна дія густих екстрактів кореня та листя лопуха великого.

Примітки:



  1. Відхилення показника достовірно (р0,05): * - до диклофенаку натрію; ** - до кверцетину;

2. ЕЛЛ – екстракт листя лопуха, ЕКЛ – екстракт кореня лопуха,

ДН – диклофенак натрію, КВ – кверцетин.


На підставі проведених досліджень була визначена умовно-ефективна доза екстрактів кореня та листя лопуха великого, яка складає 25 мг/кг і використана в подальших дослідженнях.

Дослідження антиальтеративної, репаративної антипроліферативної, аваль­ге­тичної та жарознижувальної активності густих екстрактів кореня та листя лопуха. У фармакодинаміці протизапальних засобів крім антиексудативної дії важливе зна­чення належить антиальтеративному та анти­проліфе­ративному, анальгетичному та жарознижувальному ефектам (Страчунс­кий Л. С., 2009). Анти­альтеративну та репаративну дію екстрактів лопуха досліджували на моделі не­кротичних виразок.

Протягом перших 6 діб після ін’єкції щурам розчинів оцтової кислоти та декст­рану спостерігалось відчудження некротичної тканини, у деяких випадках – виділення гнійного ексудату. На 7 добу середня площа ран в усіх групах тварин була максималь­ною (250-300 мм2), після чого розпочалось загоєння ран. Жоден з виучуваних препаратів не виявив антиальтеративної дії, оскільки на 7 добу се­ред­ня площа виразок у тварин усіх груп достовірно не відрізнялась від аналогічного показника в групі тварин контрольної патології.

Використання екстрактів кореня та листя лопуха, кверцетину та дикло­фе­наку натрію призвело до достовірного порівняно з групою контрольної па­толо­гії поліпшення показників загоювання ран. На 12 день у групах тварин, які отримували кверцетин, диклофенак натрію, густі екстракти листя та кореня лопуха, площа виразок зменшилась до 244,29,8 мм2 (р ≤ 0,05); 206,310,9 мм2 (р ≤ 0,05) мм2; 241,312,9 (р ≤ 0,05) та 218,29,8 (р ≤ 0,05) мм2 відповідно. На 20 добу середня площа виразок в групі тварин, яким вводили екстракт листя лопуха, складала 171,37,4 мм2 (р ≤ 0,05), у щурів, лікованих екстрактом кореня лопуха – 132,59,7 мм2 (р ≤ 0,05). У тварин, отримувавших диклофенак натрію та кверцетин, середня площа виразок дорівнювала відповідно 136,89,2 мм2 (р ≤ 0,05) та 191,612,0 мм2 (р  0,05). Найвиразнішу репаративну ак­тивність (36%) на моделі некро­тичних виразок у щурів виявили екстракт кореня лопуха и диклофенак натрію. Екстракт листя лопуха поступався вищезазначеним препаратам, його репаративна активність складала 21%. Кверцетин в умовах цієї моделі не виявив репаративної дії (7,9%). Повне рубцювання виразок відбулось у 3 (60%) тварин, що отри­мували екстракт кореня лопуха та диклофенак натрію. У групі тварин, лікуваних екстрактом листя лопуха, цей показник склав 40% (2 тварини). В групі кверцетину - в однієї тварини (20%). У тварин контрольної групи не зафіксовано жодного випадку повного рубцювання.

Таким чином, можна зробити висновок, що на моделі некротичних ви­разок у щурів екстракти кореня та листя лопуха не виявили антиальтеративних власти­востей. За репаративною дією екстракт кореня лопуха не поступався дикло­фенаку натрію та перевищував кверцетин. Екстракт листя лопуха за репаративною активністю поступається диклофенаку натрію. Отримані результати дослідження можна пояснити наявністю у складі кореня лопуха великою кількості інуліну, який володіє вираженими проти­запальними властивостями (Бубенчиков Р. А., 2005).

На останніх етапах запального процесу провідна роль належить процесу проліферації. Для запобігання пере­тво­рення регенерації до дисрегенерації (пато­ло­гіч­ної про­ліферації) в клініці призначають протизапальні засоби з антипроліфера­тив­ною дією. Антипроліферативну активність виучуваних препаратів визначали за їх здатністю пригнічувати утворення грануляційної тканини навколо імпланто­ваної ватяної кульки. При введенні екстракту листя лопуха маса грану­льоми змен­шилась до 40,93,5 мг (р ≤ 0,05), під впливом екстракту кореня лопуха – до 33,71,9 мг (р ≤ 0,05), під дією індометацину – до 27,32,0 мг (р ≤ 0,05), а кверцетин сприяв зменшенню розвитку грануляційної тканини до 42,62,3 мг (р ≤ 0,05) (рис. 3).



Рис. 3. Зменшення маси грануляційної тканини під дією екстрактів листя та кореня лопуха на моделі ватної гранульоми.

Примітка. Відхилення показника достовірно (р≤0,05): * - до контрольної

патології; ** - до екстракту кореня лопуха; *** - до індометаци-

ну; **** - до квер­цетину.


За ступенем антипро­ліферативної ак­тивності досліджувані препарати можна роз­ташувати так: індоме­тацин (46,7%) > екстракт кореня лопуха (34,2%) > екстракт листя лопуха (20,1%)  кверцетин (16,8%). Таким чином, екстракт кореня лопуха за антипро­ліфе­ративною дією поступається індометацину та перевищує активність екстракту листя лопуха та кверцетину. Антипроліферативна дія екстракту кореня лопуха забезпечується сітостеріном (Wilt T. I., 1999, Berges R. R., 2001), а також арктиїном і арктигеніном (Matsumoto T., 2006).

Наступним етапом досліджень було вивчення анальгетичної та жарознижувальної дії екстрактів лопуха. Як показали результати досліду, на моделі оцтово­кис­лих корчів кількість корчів у тварин контрольної патології складала 22,41,8. Застосування густого екстракту листя лопуха сприяло зменшенню кількості корчів до 17,11,3 (р≤0,05), екстракту кореня лопуха – до 18,52,0 (р≤0,05), диклофенаку натрію – до 10,61,3 (р≤0,05). Анальгетична активність екстракту листя лопуха дорівнювала 23,7%, що при­близно у 2 рази менше, ніж дія диклофенаку натрію (52,7%). Тобто, екстракт листя лопуха володіє помірною анальгетичною активністю, яка значно поступається дії диклофенаку натрію. Екстракт кореня лопуха виявив тенденцію до анальгетичної дії. Вочевидь, по­мірні анальгетичні властивості екстракту листя лопуха можна пояснити його анти­оксидант­ною та антиексудативною (перифе­ричною) діями (Алдиярова Н. Т., 2005).

Однією з найважливіших ознак запальної реакції є підвищення темпе­ра­ту­ри тіла (Насонова В. А., 2005). Вста­нов­лено, що в умовах молочної лихоманки застосування екстракту листя лопуха сприяло зниженню температури тіла щурів до 40,5±0,3oС (р≤0,05), екстракту кореня лопуха – до 40,1±0,2oС (р≤0,05), анальгіну – до 39,0±0,34oС (р≤0,05). Тобто екстракт кореня лопуха майже в 2 рази поступався за виразністю дії анальгіну. Його активність складала 38,1%, тоді як дія анальгіну дорівнювала 63,6%. Екстракт листя лопуха виявив слабку жарознижувальну дію (29,8% ) на рівні кверцетину (25,4%). Отримані результати співпадають з даними літератури щодо жарознижувальної активності біологічно-активних домішок з кореня лопуха, імовірно за рахунок посилення тепловіддачі (Дроздова И. Л., 2006, Кнауб Н. Н., 2006).

За даними, наведеними в табл. 2, можна зробити висновок, що екстракт листя лопуха переважає екстракт кореня лопуха за антиексудативною, мемб­ра­носта­білізувальною та анальгетичною дією і поступається йому за репаративною, антипроліферативною та жарознижувальною дією.



Таблиця 2
  1   2


База данных защищена авторским правом ©shkola.of.by 2016
звярнуцца да адміністрацыі

    Галоўная старонка