Укладач: Артюх Наталія Олександрівна, учитель української мови та літератури Полтавської гімназії №33, Рецензенти




старонка1/6
Дата канвертавання30.04.2016
Памер1.16 Mb.
  1   2   3   4   5   6
Укладач: Артюх Наталія Олександрівна, учитель української мови та літератури Полтавської гімназії № 33,

Рецензенти:

Каплоух Жанна Олександрівна, заступник завідуючої ММК управління освіти Полтавського міськвиконкому, учитель-методист;

Козлова І.рина Володимирівна, завідуюча ММК управління освіти Полтавського міськвиконкому, учитель-методист;

М’ясоїд З.С., методист ММК управління освіти Полтавського міськвиконкому, учитель-методист;



«Секрети успіху». Збірник матеріалів на краєзнавчій основі для вчителів-філологів.- Полтава. - ММК.- 2012 р.

Посібник укладено за матеріалами, створеними, зібраними, узагальненими вчителями -словесниками м. Полтави – членами міської творчої групи «Викладання української мови та літератури в 11 класі на краєзнавчій основі».

Книга містить поради методиста ММК, тексти для проведення різних видів контролю, конспекти уроків літератури рідного краю.

Краєзнавство – головна складова навчально-виховного процесу, без якої неможливе формування особистості громадянина-патріота. Дбаймо разом про інформаційно-естетичне наповнення кожної хвилини спілкування з юними вихованцями!


Рекомендовано до друку радою методичного кабінету управління освіти Полтавського міськвиконкому.

Протокол № 5 від 20.02.2012 р.



І. Секрети нашої творчості

М’ясоїд З.С., методист ММК

Колеги, однодумці, пам’ятаймо,

Що ми добра і правди сіячі,

То ж передаймо у надійні руки

Від світлого майбутнього ключі !
Полтава зі своєю тисячолітньою історією вже давно заявила про себе як про центр духовної культури нашого народу, як про місто з багатими літературно-мистецькими традиціями. Це дає можливість учителям – словесникам, спираючись на колективний досвід народу і його мудрість, привносити в напружені ритми сьогодення ті морально-етичні скарби, які визначали і визначають менталітет нашого народу. Специфіка викладання мови і літератури полягає в тому, що вчитель-словесник перебуває на передньому рубежі життя, а слово в його вправних руках, помножене на професійну майстерність, дійсно здатне творити дива з дитячими душами, сповнюючи їх трепетним відчуттям причетності до сьогодення і водночас усвідомленням свого нерозривного зв’язку з історією народу, з його духовною культурою.

Справжній учитель - майстер і творець власного уроку, його інформаційного та емоційного наповнення, архітектор і дизайнер свого педагогічного творіння.

У кожного з нас – свої секрети успіху і творчості, але в усіх вони беруть витоки з любові до своєї професії. Напевно, усе починалося з високого слова поетів-класиків про Вчителя, школу, мову; думок більш досвідчених колег, висловлювань талановитих і знаних педагогів, що часто надихали на власну творчість. Так, мене вразив лист вдячного учня в одній із газет, у якому першими були слова : „Цілую Ваші в крейді руки, шановна.....”. Самі собою виникли рядки:
Цілую Ваші в крейді руки,

схиляюсь низько, до землі,

святі подвижники науки,

шановні наші вчителі..


Або філософські роздуми про вчительську долю. Скільки їх? Читаєш і розумієш, які близькі і схожі життєві дороги з одвічними мріями про вдячних учнів, вдалий урок, реалізовані вміння, взаєморозуміння і повагу в колективі, визнання значущості професії в державі. Про це була написана пісня (вальс).
Учительська доля
Учительська доля –

Найкраща для нас вона,

Хоч осінь надворі,

А в серці завжди весна,

Любов до дітей

Для нас над усе,

Нам праця натхнення несе!

Учитель, подвижник,

Наставник і вірний друг,

З ним все зрозуміло

Й світліше стає навкруг,

Найвища для нас

З усіх нагород -

„спасибі”, що каже народ!


Стежини шкільної

Довіку нам не забуть,

Це звідси свою починали

Життєву путь

Банкір і поет,

Міністр і студент,

Прем’єр, навіть сам

Президент!


Педагоги ІІІ-го тисячоліття з особливою вдячністю звертаються до своїх старших колег – учителів воєнної пори - зі словами подяки за гуманізм, громадянську мужність, патріотизм, за самопожертву в ім’я великої всенародної справи – Перемоги.
Учителям воєнної пори
Коли шкільний почую дзвоник

І сміх веселий дітвори,

До вас я подумки звертаюсь,

Учителі воєнної пори!


Як дим гіркий пожеж і згарищ

В полтавськім піднебессі ще витав,

До знань, до школи потягнулись діти

І вчитель мудрий тепло їх вітав.


Книжок і зошитів тоді не вистачало,

І часто на усіх лише один був олівець,

Дітей в холодних класах зігрівало

Тепло Ваших учительських сердець.


Траплялось різних труднощів чимало:

І школи у три зміни працювали,

А взимку в них чорнило замерзало,

Та негаразди мужньо Ви долали,

Своєю працею День Перемоги наближали.
Це прийдуть потім нагороди:

Звання почесні, і медалі, й ордени,

Тоді ж Ви просто чесно працювали

За себе й за колег,

Що не прийшли з війни.
Коли шкільний я чую дзвоник

І сміх веселий дітвори,

Я низько, до землі вклоняюсь

Учителям воєнної пори!


Іноді доводиться подумки перевтілюватися, «входити в образ», перегортати біографії тих людей, чиї імена навічно вписані в історію нашого міста, зануритися у їхню творчість чи пройти стежками, де вони ступали, для того щоб знайти відповідні слова, уявити їх ставлення до події, до сьогодення, тобто до нас з вами. Ось що з цього виходить.

Вітання від славетних земляків

(учителям-предметникам)



Григорій Сковорода
Вітання щирі всій громаді,

Ми спілкуватись з вами раді,

Прийшли на свято вчителів,

Сказать чимало добрих слів:

Про працю вашу дивовижну,

Про вірність обраній стезі,

Про душу педагога ніжну,

Гартовану в вогні й сльозі!

Я й сам чимало мандрував,

Усіх принад життя зазнав,

Любив людей понад усе,

Все інше – то мара, пусте!

Немає хвилям часу вороття -

У сродній праці - сенс буття!


Іван Котляревський

Як славно чути українську мову -

Життя духовного окрасу і основу.

Ви вберегти її, утвердити змогли,

Ще й визнання у праці досягли.

Філолог в школі - це мислитель і пророк,

Він в майбуття спрямовує урок!

І хочу вам сказати я по праву :

Словесникам у залі -Браво! Браво!
Остап Вишня

Послухайте й мене, шановні, гумориста Вишню :

Воно то так, але й англійську знати - теж воно не лишнє,

Бо той, хто іноземної навчає, до спілкування з іноземцями привчає!

Ця мова популярна дуже в світі, учителі ж – шановані в освіті !

Чим більше знаєш мов –тим більше ти людина,

А я скажу вам знов – щаслива ваша днина!

Хай мови єднають людей на планеті,

У школах , круїзах, листах, в Інтернеті !
Олексій Бутовський

Сьогодні треба мови різні знати,

А що, як доведеться в Євро участь брати?

До міжнародної спортивної структури

Шлях починається з уроків фізкультури!

Сила й міць, здоров’я й гарт, спритність, витримка, азарт,

Мають якості спортивні результати позитивні!

У спортзалах, стадіонах в нас зростають чемпіони!

Фізкульт- Ура!, Фізкульт-Привіт!, Фізкульт –Віват! ,учителі!

Щиро Ваш - Олексій Бутовський !


Володимир Короленко

Я – великий гуманіст, до письменства маю хист,

Про дітей пишу, громаду, з вами спілкуватись радий.

Хай когось вабить футбол чи атлетика,

Мене ж непокоять мораль та етика!

Як в добрі та щасті жити -

Треба в школі все це вчити!

Як любов нести у світ, обминати горя слід?


Як прощати всім образи, не сваритися ні разу ?

Цей новий шкільний предмет здобува авторитет!

Бо його викладачі – правди й щастя сіячі!

Від Короленка вам вітання і найщиріші побажання!


Микола Гришко

Дивлюсь в святковий зал - і бачу море друзів,

Мов квіти запашні, яскраві, ніжні в лузі,

Мені ви нагадали пишний сад,

Гармонію природи, її лад.

Згадалося шкільне навчання,

І з біології дитячі запитання :

Як виникла людина, як утворився світ,

Де узялись рослини, як птахам переліт?

Про все розповідали, вели у відкриття,

Щоденно готували малечу до життя.

Учителям - біологам Полтави -

низький уклін, і шана, й слава!

З повагою - Микола Гришко.



Юрій Кондратюк

Я чув, ви говорили про планети,

Мені ж близькі космічнії ракети,

Їх траєкторії польоту та орбіти,

Що не збудуєш без учителя й освіти.

До вас учені вдячні погляди звертають,

Бо всі науки ваші свято пам’ятають,

Ви з нами – в космосі, у спорті, в перемогах,

В незвідані світи прокладених дорогах.

Галактика у нас безмірна та єдина –

Творити, жити, відкривати для Вкраїни,

Такий яскравий і безмежний, як космічний,

Освітній простір, труд педагогічний.
Ми складаємо із слів чарівне мереживо наших думок так, як уявляємо собі справжню красу, вічну мудрість, велич людини, і кожен із нас це робить по-своєму. Адже вчитель – майстер слова, володар його одвічної таємниці, непоборної сили, неперевершеної краси.
Вітання випускникам - медалістам
І.Котляревський
Вітаю вас, мої нащадки славні!

Відрадно, що шануєте завіти давні

Та пам’ятаєте житейськії уроки

(в наш час, пригадую, без них ні кроку) :

„...Де згода в сімействі, де мир і тишина,

щасливі там люди, блаженна сторона!”

Либонь, полтавська вся громада

Зібралась тут на спільну раду –

Дівчата гарні, славні парубки,

Це ті, що вчились залюбки

та марно часу не втрачали

на різні втіхи та забави,

Тепер же мають результат :

Знання відмінні, шану й атестат,

Та не простий – з відзнакою держави,

А значить, - гідні ви сини й дочки Полтави,

А ще – батьків і гордість, і надія,

І здійснена щаслива давня мрія :

Таких нащадків славних мати -

Ні горя, ні біди не знати!


Я теж пишаюсь вами як земляк

І хочу дать таку пораду :

- Не підведіть полтавськую громаду!

- „Любов к Отчизні над усе!” –

Ця мудра істина добро у світ несе;

- Свій рід шануйте, вчителів не забувайте;

- Про ближнього піклуйтесь, щиро дбайте

І знайте : на Івановій горі вас ждуть о будь-якій порі!

Моєї хати не минайте, частіш до мене заглядайте!
А на цьому добрім слові –

будьте щасливі, будьте здорові!

Щиро Ваш – Іван Котляревський

Микола Гоголь
Добридень , товариство славне -

Полтави гордість, її цвіт!

для мене честь тих привітати,

хто йти зібравсь в широкий світ.


Нас 200 років розділяє,

Та я не канув в небуття,

Мене ж ви, друзі, шанували

І вберегли від забуття.


Дійшли чутки про конкурси і свята,

Що в квітні у Полтаві відбулись,

Для мене зроблено цікавого багато,

Хіба ж я мріяв про таке колись ?


Я ваш : усім єством у цьому присягаюсь,

Інакше воно й бути не могло,

Де б не бував, в думках додому повертаюсь,

У рідне, батьківське, омріяне село!


Василівка, Сорочинці, Диканька,

Завжди я сумував за рідним краєм!

Маленькому тоді хлопчині

Село здавалось справжнім раєм!


Їх неповторні, дивні вечори

мені ввижалися у білі петербурзькі ночі:

у самотині й відчаї, у невимовній тузі -

за ними плакало і серце моє, й очі…


А Полтава?... Завжди прекрасна, горда, величава….

Пройшовся вулицями.

Міста ( вам скажу відверто) не впізнати :

Лиш Ворскла не змінила течії,

Скрізь людно, й гамірно, і пишно, повно знаті,

Палаци, фірми, банки…Де ж чиї ?

(тут «Ревізор» би став мій у нагоді ,

Дивлюсь, його шанують й досі у народі! )...


Зізнаюсь, Котляревському й Шевченку

зрадів, як рідним, щиро їм вклонивсь,

Своїх героїв на алеї я побачив, друзі,

від здивування навіть зупинивсь.


Приємно, трепетно так стало на душі

від вашої поваги і любові,

Скоріш до Вас я поспішив сюди

звернутися до молоді у Слові!


О молодість, пора сміливих мрій!

Окриленість високою метою

Несе тріумф .

В житті одвічному двобої

за щастя, дружбу і любов

приходить юне покоління-

і все повторюється знов….
Ви все зуміли, все змогли,

Вершин знаннями досягли.

Ви ще віддячите державі,

Здобудете їй честь і славу…


І пройдуть роки, і колись

ви скажете: його слова збулись…


Так до зірок, до успіху, до слави -

В ім’я громади, міста і держави!


За всіх часів історії України інтелігенція була розумом і серцем народу. Нехай наші серця б’ються в унісон, а наша педагогічна думка буде надійним орієнтиром у творчих пошуках і дерзаннях, бо об’єднала нас учительська доля.

Ми - ті, хто присвятив себе освіті -

Цій справі, найпочеснішій у світі!
Ми – ті, кого віддавна славлять на землі -

Ми – вихователі, наставники, ми – вчителі!


ІІ. Уроки літератури рідного краю в 11 класі
Полтава… Її минуле й теперішнє на сторінках творів місцевих літераторів
Артюх Н.О., учитель УМЛ Полтавської гімназії № 33
Тема: Відображення історичної долі Полтави у творчості місцевих письменників.

Мета: ознайомити учнів із літературно-мистецьким життям Полтави з мистецькими організаціями та літературними спілками, із творчістю місцевих літераторів; сформулювати певний погляд на літературу рідного краю як показник культурно-мистецького розвитку регіону, розвивати літературну обізнаність, естетичні смаки, уміння оцінювати художні твори, їх мистецьку цінність; виховувати інтерес до літературно-мистецького життя регіону, почуття гордості за рідну землю та відомих земляків, повагу до рідного слова, етнокультурну компетенцію.

Тип уроку: урок-погляд.

Обладнання: портрети письменників регіону, фотовиставка краєвидів місцевих фотографів.

План уроку

1. Актуалізація опорних знань

1.1. «Методика взаємних запитань».

1.2. Складання сенкану.

1.3. Постановка проблемного запитання.



2. Повідомлення теми, мети, мотивації навчальної діяльності

2.1. Слово вчителя.



3. Сприймання і засвоєння нової навчальної інформації

3.1.Знайомство з членами літературного клубу.

3.2. Виступ групи «літературознавців» із повідомленням про літературно-мистецьке життя Полтави.

3.3. «Кошик запитань» від слухачів до «літературознавців».

3.4. Повідомлення «біографів» про основні події з життя місцевих творців слова. Робота з портретами.

3.5.Виступи «декламаторів».

3.6. Поглиблена робота над творами.

4. Підсумок уроку

4.1. Методика «Продовж речення»:

4.2. Робота з епіграфом. Розв’язання проблемного питання.

Епіграф:

Полтаві щастя щедрою рукою,

А ще таланти Бог подарував.

Ти втілення надії і любові,

Тебе народ, як мрію, оспівав.

Марія Бойко

Хід уроку

1. Актуалізація опорних знань

1.1. «Методика взаємних запитань».


  • Чи вважаєш ти Полтаву своїм рідним містом, своєю батьківщиною і чи відчуваєш гордість за те, що народився і виріс у ньому?

  • Що ти знаєш про історичне минуле міста як духовної столиці України?

  • Чим приваблює тебе сучасна Полтава? Розкажіть про історичні місця, пам’ятники, пам’ятки, музеї.

  • А що вам відомо про літературно-мистецьке життя Полтави? Назвіть відомі вам імена поетів-земляків, літературні угрупування?

  • Назвіть збірки творів місцевих авторів.

  • Які теми і проблеми найчастіше турбують культурно-мистецьку громадськість Полтави?

1.2. Складання сенкану.

Складіть сенкан до одного із запропонованих слів: «поет», «Полтава», «життя» тощо.



1.3. Постановка проблемного запитання.

Уявіть, що наше життя – це довга дорога, це безпросвітні будні, це сірість і убогість. Творчі люди своїм талантом, обдарованням запалюють кольорові веселки, крапають діамантовою росою, плетуть візерунки, вигадують орнамент. Що стає з нашим буденним життям?

Вони навчають нас помічати найменші деталі, прояви краси, формують почуття естетичної оцінки, насолоди від спілкування зі святковим, незвичним.

Як ви вважаєте, чи могло б існувати духовне життя нації без творчих пошуків і досягнення майстрів слова, пензля, фарби тощо? Яким би насправді сірим і убогим було наше життя без людей творчих, яскравих?



2. Повідомлення теми, мети, мотивації навчальної діяльності

2.1. Слово вчителя.

Сьогодні у нас незвичайний урок. Ми спробуємо познайомитися з літературно-мистецьким життям Полтави, з людьми, чиє творче обдаровання є візиткою нашого міста, району, доторкнемося до їхнього творчого надбання.



3. Сприймання і засвоєння нової навчальної інформації

3.1.Знайомство з членами літературного клубу.

(Клас заздалегідь був поділений на групи дослідників: літературознавці, біографи, шанувальники творчості, слухачі-рецензенти).



  • «Візитка літературознавців». Основною метою нашого дослідження на підготовчому етапі до уроку було ознайомлення із сучасними подіями, життям стародавнього міста. Ми перечитали сучасну місцеву пресу, взяли інтерв’ю у відомих людей, довідалися, які зараз у місті діють літературні організації та спілки.

  • «Візитка біографів». Готуючись до уроку, ми ознайомилися з цікавими біографічними фактами з життя письменників-земляків і готові поділитися з усіма цією інформацією.

  • «Візитка шанувальників творчості». Поезія місцевих авторів допоможе всім нам поринути в минуле рідної Полтави; подорожуючи її вулицями та парками, ви побачите історичні будівлі, відчуєте атмосферу, якою живе сучасне місто й дихало колись, у минулому.

  • «Візитка слухачів-рецензентів». Ми будемо уважно слухати й у разі потреби доповнимо відповіді чи повідомленням своїх однокласників, спробуємо об’єктивно оцінити виступи груп дослідників.

3.2. Виступ групи «літературознавців» із повідомленням про літературно-мистецьке життя Полтави.

Ровесницею незалежної держави стала заснована в грудні 1991 року Полтавська спілка літераторів – цей своєрідний конгломерат працьовитих пер усіх напрямків і жанрів, творча організація, яка позначила якісно новий етап літературного розвитку регіону. Нині вона вже нараховує понад 120 своїх членів. Заснував Спілку талановитий письменник і організатор книговидавничої справи в області (до речі, розпочинав як поет) Юрій Дмитренко. З його легкої руки працюють видавниче агентство «Астрея», державне видавництво «Полтавський літератор», журнали «Добромисл», «Лтавський детектив», «Журавлик», газети «Літературна Полтавщина», «Полтавочка», «Журналіст Полтавщини». Видано три випуски довідника «Літератори Полтавщини».

Спілка розгорнула широку роботу із залучення до колективної співпраці численного загону титулованих письменників і молодих літераторів. Це десятки нових імен і творів, які уособлюють літературу 90-х років – завершального етапу XX століття. Серед них Едуард Голубєв, Віктор Захарченко, Володимир Тарасенко, Володимир Дугар, Олександр Білан, Микола Бобир, Зінаїда Колишкіна, Михайло Любивий, Іван Переломов, Наталка Баланова, Галина Вовченко, Раїса Плотникова, Віра Кулик та інші видали вже по одній-дві поетичних книжки. Готують нові твори до видання Олександр Печора, Тетяна Домашенко, Ольга Хало, Галина Олефір, Лідія Віценя, Микола Колісник, інші автори.

Поети-полтавці предметно опрацьовують теми утвердження національної ідеї, розмаїтого й водночас усе драматичнішого життя, болісного виживання традицій, нестійкості сучасників перед матеріальними випробуваннями, морального занепаду керівного проводу держави, утвердження української мови як державної, засилля чужинських ідеалів і пріоритетів. Україна, як ніколи, стоїть перед дилемою: бути чи не бути її національній культурі і, відповідно, національній літературі? Така глобальність проблем змушує літераторів переглядати свої мовно-зображувальні арсенали, глибше занурюватися в життя, небачено розширювати стилістичні засоби проникнення в сутність духовних процесів.

Гостро відчуває брак свіжого повітря в Україні Віра Кулик у збірці «Іди собі, болю» (1996): «А як же далі? Як же далі жити? Ступаємо й танцюємо на гробах, Бо вже нам нікуди ступити» («Прости нас, Україно…»), «Ми сонячні, а живимо в імлі. У нас що вік – то смертоносний, грізний» («Українці»), «Даждьбог, Стрибог, Симаргл, Мокоша і Хорс…О, Зоряне Безсмертних Предків Віче… А десь Дніпром пливе Перуна торс. І ми в крові.І рук помити нічим» («Рік 988, Хрещення Русі»). Віра Кулик уміє бути лаконічною до камінної сльози:

Як довго ми лежали нерухомо…

Мов тяжко хворі.

Мов на все плювать.

Байдужість розповзалась, мов саркома,

Яку ніхто не вміє лікувать.

Пили у безнадії голі й босі,

І мову, й матір вчились продавать.

І де ж було набрати стільки проса,

Щоб пролежні країни лікувать?

Інтимно-почуттєво входить у поезію Лідія Віценя, вірш якої інколи нагадує розспівану задуму, щось тремке й терпке водночас: «Ніяк не вимовлю: прости, Ніяк не вимовлю: озвися. Старі листи, немов хрести Над мріями, що не збулися…» ( газ. «Журналіст Полтавщини», 1997, №1, березень), «А де ж твої справжні сини, Вкраїно, котрі б шанували? Котрі б із ниток сивини Твоєї срібла не снували?», «Осіння туга виплаче дощем вже котру рану, Куди це Ви, чого це Ви так рано? Куди ми, Лето вічності, течем?! (Там же)…

Одвічну розслабленість, безпредметну споглядальність українців Наталка Фурса (збірка «Окрик» – 1993) висловила досить прозоро:
Він ще віки водити буде нас –

пустелями, морями, болотами,

аж поки гору здійме перед нами

і Сина на розп’яття нам віддасть.

І доки не струхлявіють хрести,

і доки кров не зійде з плащаниці,

ми будемо по-рабському молиться…

Така поезія жила й завжди житиме.

Кожен із поетів-сучасників, об’єднаних Спілкою письменників України і Полтавською спілкою літераторів, має свій словник, своє семантико-метафоричне розмаїття, свій шлях ламання стереотипів мислення й почування, уміння очищати від вікового бруду скарби народу й показувати їх у слові. Молодій генерації вже ніщо не заважає творити справжню літературу – крім духовного наповнення власної особистості. Творити такі шедеври, як поема Бориса Олійника «Трубить Трубіж», як максими Ліни Костенко останнього часу. Дійсно художні твори завжди народжувалися всупереч холодним вітрам кон’юнктури, справжній талант – опозиціонер будь-якій суспільній пасивності.

3.3. «Кошик запитань» від слухачів до «літературознавців».


  • Чи має література полтавських митців якийсь вплив на літературний процес в Україні, за її межами?

  • Чи систематично полтавські митці представляють громадськості міста свої твори? Назвіть періодичні видання, які час від часу друкують твори місцевих авторів.

  • Як сучасна місцева влада ставиться до творчого слова? Чи відчутне якесь сприяння літературно-мистецькому розвитку?

  • Хто із місцевих письменників викликав незабутнє враження, чим саме?

  • Назвіть імена місцевих письменників, твори, які ви радите прочитати всьому класу на дозвіллі? Що нового про людей, історичні події в місті та поза ним ви довідались, опрацьовуючи різні джерела?

3.4. Повідомлення «біографів» про основні події з життя місцевих творців слова. Робота з портретами.

ЛІДІЯ ВІЦЕНЯ

Лідія Миколаївна Віценя народилася 9 листопада 1954 року в селі Дібрівка Миргородського району Полтавської області. Закінчила Київський державний університет в 1977 році. Журналістка. Уперше надрукувала вірш у Миргородській районній газеті «Прапор перемоги». Друкувалася в «Комсомольці Полтавщини», «Молоді України», «Літературній Україні», журналах «Ранок», «Дніпро», «Добромисл», у колективних збірках поезій «Ворскла», «У Ворскли і Янтри одні береги», у тому числі болгарською мовою. Окремою книжкою у видавництві «Полтавський літератор» вийшла документальна повість «Сашенька» (1994).

Лауреат обласних премій імені П. Артеменка 1988 року та імені Ф. Яценка.

Член Спілки журналістів України, Полтавської спілки літераторів.



ВІРА КУЛИК

Віра Іванівна Кулик (по чоловіку – Казидуб) народилася 21 грудня 1957 року в селі Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області. Закінчила Савинську середню школу та архітектурний факультет Полтавського інженерно-будівельного інституту в 1979 році. З тих пір працює за фахом в одному з проектних інститутів міста Полтави.

Друкувалася в обласній та республіканській періодиці, у журналах «Прапор», «Радянська жінка», альманасі «Вітрила». Має книгу поезій «Іди собі, болю»(1996).

Член Спілки письменників України з 1998 року.


НАТАЛКА ФУРСА

Наталія В’ячеславівна Фурса (Сіряченко) народилася 15 жовтня 1964 року в місті Полтаві. 1981 року закінчила із золотою медаллю Ромоданівську середню школу на Миргородщині і стала студенткою факультету журналістики Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка.

По закінченні навчання працювала в редакції районної газети в місті Яготині на Київщині, згодом – науковим співробітником Яготинського державного історичного музею.

У 1993-1996 роках жила й працювала в Києві. У кінці 1996-го повернулася до рідної Полтави. Працює власним кореспондентом газети «Сільські вісти».

Друкуватися почала з 14-ти років, будучи членом літературного об’єднання «Любисток» при редакції миргородської газети «Прапор перемоги». Вірші публікувались також в обласній та центральній періодиці. 1982 року добірка поезій побачила світ в альманасі «Вітрила-82». 1993-го у Києві вийшла друком перша книга віршів «Окрик», 1997-го друга – «Дар Любові».

Член Спілки журналістів України, Спілки письменників України, Полтавської спілки літераторів.



3.5. Виступи»декламаторів».

Темою виступів учнів-декламаторів стали поезії місцевих авторів про минуле й сучасне Полтави.


ПІД ПОЛТАВОЮ
В полі на редутах – обеліски,

Хрест гранітний виріс із трави.

Карла тут Дванадцятого військо

Розгубило шпаги й корогви.

Розкажи мені, стара могило,

Як прапрадід мій давно колись

У полку Апостола Данила

На цім полі з шведом люто бивсь.

Столочили ядрами чавунними,

Густо кров’ю землю полили.

Слава йде легендами столонними

З трьохсотлітньої імли…

А сьогодні з шведами-туристами

Я вітаюсь потиском руки,

Де мовчать редути з обелісками

Як пересторога на віки.



Яків Шутько
ПОВЕСНІ

У ПОЛТАВІ
Повесні у Полтаві

Зацвітають сади.

Миле місто ласкаве,

Я з тобою завжди.

Чую кожен твій подих,

Кожну радість ловлю.

За твою гарну вроду,

Мов кохану, люблю.

Скільки звершень у тебе:

І великі й малі.

Діадемою небо

На твоєму чолі.

Ти цвітінням каштанів

Нам вінчаєш путі.

Ти любов моя рання –

Найдорожча в житті.

Труд і воїнська слава,

І минуле й нове

В однім слові «Полтава» –

Все це поруч живе. Долі наші повсюди

У житті до кінця.

Завжди квітнути будуть

Наші дружні серця!

Андрій Пашко
ПОЛТАВІ
Перед тобою я стою

Й не пізнаю тебе, їй-право.

Як ти повищала, Полтава,

Чи, може, нижчим я стаю ?

О, ні! Росту з тобою спільно,

Альфо-Персея ти моя.

В мені тебе вмістилось стільки,

Що я без тебе – це не я.

Хіба, скажи, я б зміг писати

І чи твою б красу відчув,

Якби забув я мову матері

Й тебе хоч раз в житті забув,

Моя Полтава.

Ти ніжна пісня солов’я,

І пристань мого приречення,

Й площадка стартова моя.



Олесь Трусан
МІЙ ПОЛТАВСЬКИЙ КРАЮ
Мій полтавський краю,

О, якби я зміг,

Я б розмови в гаю

Й шепоти доріг,

Гір красу величну

Й ніжний шепіт трав

У чарівну пісню

Для людей би склав.

Я б зробив намисто

Із пісень твоїх,

Із зеленим листом

Переплівши їх,

А тоді коханій

В золоту косу

Вплів би на світанні

В цей вінок-красу.



Микола Невмивака
3.6. Поглиблена робота над творами.

Бесіда:


  • Якою же побачили наші автори Полтаву в минулому? Які лексеми, художні засоби використовуються найчастіше для створення образу минулого?

  • Який вірш, на ваш погляд, найбільш точно й детально відображає славне історичне минуле?

  • Яка тема поєднує всі прочитані твори?

  • Якими людьми ви уявляєте авторів? Чи можна всі твори віднести до патріотичної лірики?

  • Чим живе сучасне місто?

  • Чи погоджуєтесь із твердженням, що Полтава живе минулим?

  • Назвіть імена, згадані у текстах поезій. Який внесок у культурно-мистецький розвиток краю зробили ці люди?

  • Який ви хотіли б лишити слід в історії рідного міста?

  • Якіархітектурні споруди згадують місцеві поети у своїх творах? Чому? Чи гідні ці пам’ятники оспівування поетами?

  • Яке враження у вас викликали прочитані твори?

  • Чого навчають прослухані вірші молоде покоління полтавців?


4. Підсумок уроку

4.1. Методика «Продовж речення»: «Поет-земляк і поезія, які мене найбільше вразили і зацікавили…»

4.2. Робота з епіграфом. Розв’язання проблемного питання.

Як ви вважаєте, чи могло б існувати духовне життя нації, народу без творчих пошуків і досягнень майстрів слова, пензля, музики тощо?



Блощинська В.О., учитель УМЛ Полтавської гімназії № 6
  1   2   3   4   5   6


База данных защищена авторским правом ©shkola.of.by 2016
звярнуцца да адміністрацыі

    Галоўная старонка