Історія інформаційно-психологічного протиборства




старонка1/12
Дата канвертавання25.04.2016
Памер3.26 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12



ІСТОРІЯ

ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ПРОТИБОРСТВА

ПІДРУЧНИК

За загальною редакцією

ректора Національної академії СБ України,

доктора юридичних наук, професора,

заслуженого юриста України

Є.Д.Скулиша

Київ-2012


УДК 316.625

ББК 88я73

І-91
Затверджено Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, лист № 1/11-12373 від 26 грудня 2011 р.


Рекомендовано Вченою радою Національної академії СБ України,

протокол № 11 від 18 травня 2011 р.


Рецензенти:

Д.В.Вєдєнєєв − д. і. н., проф.

Ю.С.Вілков − д. філос. н., проф.

С.В.Сидоров − д. і. н., проф.
Науковий консультант

В.В.Цибулькін − к. філол. н., доц.
Внесок авторів:

Я.М.Жарков розділ 4, підрозділи 3.1, 3.2; Л.Ф.Компанцева розділ 7; В.В.Остроухов – розділ 5; В.М.Петрик – вступ, розділ 1; М.М.Присяжнюк – розділ 6; Є.Д.Скулиш розділ 2.

І-91

Історія інформаційно-психологічного протиборства : підруч. / [Я.М.Жарков, Л.Ф.Компанцева, В.В.Остроухов, В.М.Петрик, М.М.Присяжнюк, Є.Д.Скулиш] ; за заг. ред. Є.Д.Скулиша. – К. : Наук.-вид. відділ НА СБ України, 2012. – 200 с.

ISBN 978-966-8916-24-3


Показано еволюцію інформаційно-психологічного протиборства. Розкрито сутність, методи і засоби ведення інформаційних війн, спеціальних інформаційних операцій та акцій інформаційного впливу. Для студентів і викладачів вищих навчальних закладів гуманітарної спрямованості.

УДК 316.625

ББК 88я73



ISBN 978-966-8916-24-3

© Я.М.Жарков, В.М.Петрик, М.М.Присяжнюк та ін., 2012




ЗМІСТ
Вступ 5

Розділ 1. Сутність інформаційно-психологічного

протиборства 10

1.1. Інформаційно-психологічний вплив 10

1.2. Спеціальні інформаційні операції та акції інформаційного впливу 20

1.3. Інформаційні війни 26

1.4. Інформаційна безпека держави 30

Розділ 2. Становлення Й розвиток інформаційно-

психологічного протиборства 44

2.1. Інформаційно-психологічне протиборство у стародавньому світі

та в епоху Середньовіччя 44

2.2. Розвиток інформаційно-психологічного протиборства у воєнних

конфліктах ХІХ ст. 56

Розділ 3. Формування основ теорії і практики

інформаційно-психологічного протиборства

в роки Першої світової війни та

в міжвоєнний період (1919–1939 рр.) 65

3.1. Інформаційно-психологічне протиборство

під час Першої світової війни 65

3.2. Діяльність політорганів Червоної армії серед військ противника

в міжвоєнний період 70

Розділ 4. Інформаційно-психологічне протиборство

в роки Другої світової війни (1939–1945 рр.)

4.1. Особливості ведення пропаганди Німеччиною і СРСР серед військ

та населення противника в роки Другої світової війни

4.2. Ведення пропаганди США, Великою Британією та Японією

в роки Другої світової війни

Розділ 5. Інформаційно-психологічне протиборство

часів «холодної війни» (1946–1991 рр.)

5.1. Психологічні операції США у війнах і збройних конфліктах

5.2. Спеціальна пропаганда СРСР в Афганістані у 1979–1989 рр.

5.3. Історичні передумови розвалу СРСР



Розділ 6. Особливості сучасного періоду інформаційно-

психологічного протиборства

6.1. Глобальне інформаційне протиборство нового типу

6.2. Інформаційна зброя в сучасних умовах

6.3. Особливості забезпечення інформаційної безпеки

в епоху глобалізації

Розділ 7. Інформаційно-психологічне протиборство

крізь призму засобів масової комунікації

7.1. Засоби масової інформації та засоби масової комунікації:

трансформація терміносистеми

7.2. Характеристика інформаційно-психологічного впливу

через засоби масової комунікації: етапи, моделі, принципи


7.3. Тренди розвитку засобів масової комунікації

як підґрунтя інформаційно-психологічного протиборства

7.4. Аудиторія, тиражі й рейтинги засобів масової комунікації

7.5. Засоби масової комунікації: маніпулятивні техніки ведення

інформаційно-психологічного протиборства

7.6. Військові засоби масової комунікації

як потужній засіб ведення війни

7.7. Засоби масової комунікації: сучасний стан



СПИСОК рекомендованої літератури

Іменний покажчик

Тематичний покажчик

ВСТУП
Факти здійснення інформаційного впливу на широку аудиторію можна виявити протягом усієї історії суспільства. Зрозуміло, що в різні періоди інтенсивність застосування способів такого впливу, як і рівень його організації, змінювалися. Тому з метою дослідження цієї діяльності з погляду її історичного розвитку, виявлення основних чинників, які на неї впливали, пропонуємо умовно поділити історію інформаційного протиборства (ІП) на три основні періоди.

Перший період охоплює античні часи, епоху Середньовіччя та частково Новий час до ХVІІІ ст. включно. Упродовж нього форми й методи інформаційно-пропагандистської діяльності залишалися загалом незмінними, зазнаючи лише незначних модифікацій. Якісні зміни припадають на другий період історії ІП і пов’язані насамперед із зростанням ролі інформації в життєдіяльності капіталістичного суспільства. Цей період характеризують серйозні зрушення в організації інформаційної війни й пропаганди, розвитку її методів і форм, зростання її значення, що чітко проявилося вже в часи буржуазних революцій у Європі. Для другого періоду характерне ефективне використання надбань попередньої епохи (друкарського верстата Гуттенберга, газети тощо). Він починається із середини XVIII ст. і закінчується Другою світовою війною включно.

Якщо другий період розвитку форм і методів ІП відзначається зростанням значення цього протиборства як ефективного допоміжного засобу у вирішенні питань військового, політичного чи економічного характеру, то особливість третього періоду полягає в оновленні такого значення: з допоміжного ІП перетворюється на один з основних засобів досягнення успіху в зазначених сферах. Відповідно, різняться і ступені наукового та матеріально-технічного забезпечення цього виду протиборства. Перехід до третього (сучасного) періоду зумовлено розвитком нових інформаційних технологій.

Сучасні інформаційні технології спираються на досягнення в галузі комп’ютерної техніки та засобів зв’язку. Бурхливий розвиток комп’ютерної техніки й інформаційних технологій став поштовхом до розвитку суспільства, яке одержало назву “інформаційного”. В інформаційному суспільстві продукується та споживається інтелект, знання, завдяки чому зростає частка розумової праці. Матеріальною й технологічною базою інформаційного суспільства є різного роду системи на базі комп’ютерної техніки та комп’ютерних мереж, інформаційних технологій, телекомунікацій і зв’язку.

Отже, характерною рисою сучасної цивілізації є її детермінованість інформаційними процесами. Потенційні можливості розвитку основних сфер життя сучасного суспільства зокрема залежать від стану цих процесів. На сьогодні інформація уважається стратегічним національним ресурсом, одним з основних багатств країни. Повсюдне упровадження ЕОМ, сучасних засобів оброблення й передання інформації в різні сфери діяльності започаткувало новий еволюційний процес у розвитку людства – інформатизацію.

На сучасному етапі наука має в розпорядженні теоретичні побудови, на базі яких здійснюється технологізація інформаційного протиборства, тобто відповідні державні й недержавні структури, що причетні до такої діяльності, проводять розроблення та апробацію нових інформаційних технологій, прийомів, технічних засобів, методів здійснення психологічного впливу. Подібні зрушення не могли не вплинути на зростання ефективності застосування інформаційних технологій, яке може приводити до кардинальних змін у суспільній, економічній, політичній та іншій сферах у масштабі окремої країни або ж світу загалом.

Сучасні можливості електронних ЗМІ, космічних систем передання інформації, поліграфії, розмножувальної й іншої техніки в поєднанні з науковою та публіцистичною літературою, періодикою дозволяють ефективно впливати на розум, свідомість і психіку мільйонів людей. Інформація та пропаганда стали сьогодні настільки могутніми, що здатні зумовлювати появу, перебіг і кінцевий результат політичних подій, навіть глобальних проблем миру й війни.

Сучасний етап науково-технічного розвитку, інформатизація усіх сторін громадського життя породили справжню революцію у військовій справі. Концепція тотальної війни, що збереглася в основі стратегічних установок багатьох держав, історично себе вичерпала. Подальше широкомасштабне використання зброї проти армій і народів у війнах веде до глобальної катастрофи, загибелі цивілізації й навколишнього середовища. Є серйозні підстави думати, що світ вступає в смугу воєн нового покоління, спрямованих не стільки на безпосереднє знищення противника, скільки на досягнення політичних цілей війни без застосування масових армій. Тому війну нині варто розглядати як складне суспільно-політичне явище, яке містить сукупність різних форм боротьби: політичної, економічної, збройної, інформаційної, психологічної й ін., що ведуть між собою держави або їхні коаліції. При цьому збройна боротьба перестала бути неодмінним атрибутом війни.

На світовій політичній арені, у світовому інформаційному просторі з’явилися потужні різновекторні сили у вигляді міжнародного тероризму, домінуючого глобалізму, антиглобалізму, неоконсерватизму та пошуку національної ідентичності. Усі вони певною мірою є політичними акторами й суб’єктами зовнішньої та внутрішньої політики.

Інформаційна відкритість сучасного світу стає тим мостом, через який здійснюються комунікаційні процеси, зокрема в геополітичній сфері. Розглядаючи виникнення інформаційного суспільства як нової цивілізаційної реальності, котра має поєднувати константи життя локальних цивілізацій із комунікативними відносинами, варто зазначити, що становлення інформаційного суспільства створює не лише позитивні зрушення, але й передумови інформаційних катастроф. Це катастрофи як технічні й техногенні, так і гуманітарні, пов’язані з руйнуванням етичного та соціального коду, що забезпечує гармонійний розвиток суспільства. Це використання технологічної переваги як політики інформаційного домінування та примушення в геополітичній сфері.

Історичний досвід показав, що останнім часом критично важливим державним ресурсом, який чинить усе більший вплив на національну безпеку, стає інформація, що циркулює в автоматизованих системах управління та зв’язку, які є невід’ємними компонентами структури управління державою, економікою, фінансами й обороною. Усе це веде до того, що суперництво, яке розгортається навколо інформаційного ресурсу, боротьба за володіння останнім, досягнення та утримання інформаційної переваги сьогодні посідають значне місце в геополітичній конкуренції розвинутих країн.

Інформаційний простір стає, з одного боку, ареною запеклої геополітичної конкуренції, з іншого – однією з найважливіших сфер життєдіяльності сучасного співтовариства; найважливішим інструментом впливу на світову громадську думку.

Сучасні інформаційно-комунікаційні технології орієнтовані на акумулювання таких обсягів інформації, які при відповідних методах її оброблення дозволяють прогнозувати сукупність можливих сценаріїв розвитку соціальних і політичних явищ із метою визначення найбільш імовірного з них; формувати інформаційне поле такої концентрації, яка б перевищувала інформаційний рівень структури, що має вплив на ці сценарії. Наведена схема розкриває сутність так званого інформаційного домінування в геополітичних відносинах.

Це явище породжує цілий комплекс негативних геополітичних наслідків. Передусім це прискорення поляризації світу, збільшення розриву між багатими, технологічно передовими та бідними, відсталими державами. Останні є головним джерелом нестабільності світової співдружності, сьогоднішніх і майбутніх конфліктів, зокрема глобального характеру.

Зазначені обставини безпосередньо стосуються наукової та прикладної проблеми, що полягає в необхідності усвідомлення суперечностей, специфіки та складності побудови інформаційного суспільства в умовах недружнього інформаційного впливу ззовні.

З іншого боку, глобальна інформатизація й геополітична конкуренція призвели до того, що інформаційно-комунікаційна інфраструктура країни й національні інформаційні ресурси виявилися досить уразливими об’єктами впливу з боку геополітичних конкурентів, терористичних організацій, кримінальних угруповань та окремих зловмисників. Загроза постійних поразок від інформаційних агресій стає в сучасних умовах реальністю.

Окрім цього, слід ураховувати, що в інформаційному суспільстві традиційна боротьба за володіння матеріальними цінностями також зазнаватиме глибокої трансформації та зміщуватиметься більше в інформаційну сферу, що, звичайно, призведе до посилення інформаційного протиборства.

Світова спільнота вже давно “переросла” розуміння збройних конфліктів часів другої світової війни. Завдяки вагомому внеску технічного прогресу тепер навіть ядерна війна є “вчорашнім днем” у військовому мистецтві. Якщо баталії Другої світової війни умовно вважзають війною четвертого покоління, збройні конфлікти із застосуванням ядерної зброї – п’ятого, то на новітньому етапі йдеться про війни шостого покоління. На зміну ідеологіям попередніх воєн приходить ідеологія ведення таких бойових дій, коли перемога досягатиметься рішучим придушенням волі противника до протидії, здатністю з перших годин війни паралізувати його систему державного та військового управління. Яскравим прикладом цього стали військові дії в зоні Перської затоки та в Югославії.

У наш час керівники низки держав уважають інформаційну війну ефективним інструментом реалізації зовнішньої політики. Найповніше ця тенденція простежується в концепціях інформаційних воєн, які розробляються провідними у військовому відношенні країнами. Інформаційна війна розглядається під різними кутами як один з основних чинників забезпечення національної безпеки та національних інтересів у життєво важливих сферах державної й суспільної діяльності, зокрема у військовій.

З урахуванням цих чинників інформаційний розвиток України має здійснюватися в межах системної та збалансованої державної політики, здатної забезпечити захист суспільства, держави і громадян від інформаційно-психологічної експансії суб’єктів геополітичної конкуренції.

На сьогодні є певна кількість навчальної та наукової літератури щодо інформаційної безпеки, де здебільшого розглянуто інформаційно-технічні аспекти, правові й загальні положення зазначеної проблематики. пропонований підручник є першим вітчизняним навчальним виданням, яке розкриває широкий спектр питань з історії й сучасності інформаційно-психологічного протиборства.

Слід зазначити, що з метою підвищення ефективності захисту людини, суспільства та держави від негативних інформаційних впливів необхідно розробляти відповідну навчальну літературу (посібники, підручники) для підготовки висококваліфікованих фахівців (державних службовців, політологів, правознавців, соціологів, психологів, журналістів, представників силових відомств та ін.), а також формування критичного мислення широких верств населення. Тому тема і зміст нашого підручника є вкрай актуальними.

Метою підручника “Історія інформаційно-психологічного протиборства” є формування системи знань із теорії, історії та сучасних технологій інформаційно-психологічного протистояння. Без цих знань неможливо якісно й повно розглядати інформаційну безпеку особи, суспільства та держави.

Завдання підручника полягає у його використанні в навчальному процесі для:

1. Отримання знань щодо понятійного апарату з інформаційної безпеки держави; загроз національній безпеці в інформаційній сфері; еволюції інформаційно-психологічного протиборства; сучасних технологій та засобів проведення акцій інформаційного впливу, спеціальних інформаційних операцій, інформаційних війн.

2. Набуття умінь з узагальнення теоретичних уявлень щодо сутності інформаційної безпеки; виявлення наявних та потенційних загроз національній безпеці України в інформаційній сфері; прихованих і шкідливих інформаційно-психологічних впливів; формування критичного мислення; прогнозування можливих небезпек стосовно інформаційного простору держави.

Розділ 1
СУТНІСТЬ ІНФОРМАЦІЙНО-

ПСИХОЛОГІЧНОГО ПРОТИБОРСТВА

Дослідження інформаційно-психологічного протиборства може бути успішним лише за наявності розробленого понятійного апарату. Тому варто визначити й розглянути такі поняття, як інформаційний вплив, інформаційно-психологічний вплив, інформаційно-технічний вплив, сугестія (навіювання), інформаційна безпека, інформаційно-психологічне протиборство, спеціальні інформаційні операції, акції інформаційного впливу, інформаційні війни.


1.1. Інформаційно-психологічний вплив
Інформаційний вплив – це організоване цілеспрямоване застосування спеціальних інформаційних засобів і технологій для внесення деструктивних змін у свідомість особистості, соціальних груп чи населення (корекція поведінки), в інформаційно-технічну інфраструктуру об’єкта впливу та (чи) фізичний стан людини. Інформаційний вплив варто поділяти на інформаційно-технічний та інформаційно-психологічний.

Інформаційно-технічний вплив (ІТВ) – це вплив на інформаційно-технічну інфраструктуру об’єкта з метою забезпечення реалізації необхідних змін у її функціонуванні (зупинка роботи, несанкціонований доступ до інформації та її перекручення (спотворення), програмування на певні помилки, зниження швидкості оброблення інформації тощо), а також вплив на фізичний стан людини. ІТВ становить загрозу безпеці інформаційно-технічної інфраструктури й фізичному стану людини.

Безпека інформаційно-технічної інфраструктури – це стан захищеності, який забезпечує її ефективне використання та захист від можливого ІТВ.

Безпека інформаційно-технічної інфраструктури поділяється на безпеку:



  • машинно-технічних засобів (автоматизованих систем та мереж);

  • програмного забезпечення;

  • режиму захисту від несанкціонованого витоку інформації.

Інформаційно-психологічний вплив (ІПсВ) – це вплив на свідомість та підсвідомість особистості й населення з метою внесення змін у їхню поведінку і світогляд. Базовими методами ІПсВ є переконання й навіювання.

Переконання звернене до власного критичного сприйняття дійсності об’єктом впливу. Воно має певні алгоритми впливу:

 логіка переконання має бути доступною для інтелекту об’єкта впливу;

 переконання варто здійснювати, спираючись на факти, відомі об’єкту;

 переконлива інформація повинна містити узагальнювальні пропозиції;

 переконання має містити логічно несуперечливі конструкти;

 факти, що доносяться до об’єкта впливу, повинні мати відповідне емоційне забарвлення.



Навіювання, навпаки, спрямовується на суб’єктів, які некритично сприймають інформацію. Його особливостями є:

 цілеспрямованість і плановість застосування;

 конкретність визначення об’єкта навіювання (селективний вплив на певні групи населення з урахуванням їхніх основних соціально-психологічних, національних й інших особливостей);

 некритичне сприйняття інформації об’єктом навіювання (навіювання засноване на ефекті сприйняття інформації як інструкції до дії без її логічного аналізу);

 визначеність, конкретність поведінки, що ініціюється (об’єкту необхідно дати інструкцію щодо його конкретних реакцій і вчинків, які відповідають меті впливу).

Навіювання або сугестія – це процес впливу на психіку людини, пов’язаний зі зниженням свідомості й критичності при сприйнятті навіяного змісту, який не вимагає ні розгорнутого особистого аналізу, ні оцінки спонукання до певних дій. Суть навіювання полягає у впливі на відчуття людини, а через них – на її волю й розум.

Навіювання є основним способом маніпулювання свідомістю, прямим вторгненням у психічне життя людей. При цьому маніпулятивний вплив організується так, щоб думка, уявлення, образ безпосередньо входили у сферу свідомості та закріплювалися в ній як дані безперечні й уже доведені. Це стає можливим при підміні активного відношення психіки до предмета комунікації навмисно створеною пасивністю сприйняття, що так властиво релігійним виданням (розсіювання уваги поданням великої кількості інформації, активна форма її подання, штучне перебільшення престижу джерел).

ІПсВ спрямовується на індивідуальну або суспільну свідомість інформаційно-психологічними чи іншими засобами, що зумовлює трансформацію психіки, зміну поглядів, думок, взаємин, ціннісних орієнтацій, мотивів, стереотипів особи з метою вплинути на її діяльність і поведінку. Кінцевою його метою є досягнення певної реакції, поведінки (дії або бездіяльності) особистості, яка відповідає цілям ІПсВ.

Процес сприйняття індивідом ІПсВ, спрямованого на емоційну сферу свідомості, специфічний. Загалом, він більше згорнутий, ніж, наприклад, процес сприйняття пропагандистського впливу: в ньому функціонують тільки сприйняття й запам’ятовування, діяльність мислення виражена досить слабко. Інформацію особистість сприймає або не сприймає, сприймає цілком чи частково, але у формуванні певних висновків практично не бере участі. Процес ІПсВ на емоційну сферу свідомості містить довільне сприйняття та запам’ятовування й характеризується дуже зниженим рівнем усвідомлення змісту впливу. Осмислення отриманої інформації відбувається пізніше, при більш високій пізнавальній активності індивіда.

Потужність і ефективність маніпулятивного впливу залежить від наявності певних переваг у маніпулятора над адресатом. Раніше вже наголошувалося на прихованому від адресата характері маніпулятивного впливу, що відразу створює переваги маніпулятору. Є й інші переваги, які дають змогу маніпулятору використовувати специфічні прийоми впливу та підсилюють його ефект.

Рівень ефективності ІПсВ залежить від таких умов:

 змісту матеріалу: його складності, конкретності, суспільної важливості тощо. Наприклад, за рівних умов чим простіша інформація, тим більше шансів, що дії, на які вона спонукає, можуть виконуватися автоматично, особливо коли не суперечать переконанням об’єкта. Тобто, чим конкретніший заклик до дії, тим вищий ступінь автоматизму відповідної реакції;

 психічного стану, що характеризується високим рівнем автоматизму відповідної реакції. Страх, пригніченість, апатія сприяють некритичному й підсвідомому сприйняттю впливу. Ступінь автоматизму у відповіді особи пов’язаний із рівнем усвідомленості та критичності сприйняття інформації. Якщо вплив сприймається підсвідомо й некритично, то відповідь аудиторії може бути автоматичною;

 часового інтервалу між впливами й відповідною реакцією: із збільшенням часового інтервалу автоматизм реакції зменшується внаслідок підвищення критичності й розумової активності об’єкта (пояснюється включенням змісту отриманої інформації в систему знань особи й усвідомленням його).

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База данных защищена авторским правом ©shkola.of.by 2016
звярнуцца да адміністрацыі

    Галоўная старонка