Задвірками Хрещатика




Дата канвертавання30.04.2016
Памер233.42 Kb.


Задвірками Хрещатика

  1. Вул. Інститутська пролягла по древньому Івановому шляху з Києва до Печерського містечка

  2. Садиби канцлера Олександра Безбородька, генералів Бегічева і Трепова, архітекторів Вікентія та Олександра Беретті.

  3. Садиба цукрозаводчика Сімхи Лібермана.

  4. Хмарочос Гінзбурга (1913–41)

  5. Готель «Москва» (1961, з 2000 р. «Україна»)

  6. Другий вихід з М «Хрещатик» (1965).

  7. Перша київська біржа (1872–82, арх. Олександр Шілле). "Він перший з архітекторів порушив одноманітний казармений характер приватної житлової забудови".

  8. Республіканський виставочний павільйон (1957–86), споруджено як гараж на 10 машин у 1934 р.

  9. Інститут шляхетних панянок (архітекти Вікентій та Олександр Беретті, 1839–43).

  10. Погляд на Майдан Незалежності. Не збереглися: будинок нової біржі (1882–1941), кондитерська Семадені (перед 1941 р. – Радіотеатр), будинок міської Думи (Олександр Шілле, 1875) – великий громадський центр, після революції – партійні комітети. підірваний 24 вересня 1941 р. Спогад про Помаранчеву революцію 2004 р.

  11. Будинок профспілок (1978); його попередник – будинок Дворянського зібрання (1851, арх. О. Беретті для поміщика М. Понятовського). Тут 3 січня 1897 р. відбувся перший у Києві сеанс "живих картин", представлених компанією братів Люм’єр. Влітку того ж року відомий театральний антрепренер Микола Соловцов почав регулярні кіносеанси у приміщенні театру Бергон’є, а потім гастролі по Сибіру.

  12. Хрещатик 5 – знесений у 2004 р. довоєнний великий офісний будинок у стилі конструктивізму: старий поштамт, ресторан «Столичний», кілька кафе, Міністерство охорони природи УРСР (міністр Юрій Щербак) та Мінлісгосп.

  13. Хрещатик 3а (1908). Хрещатик 3 – будинок Цукротресту. Знесений на початку 1960-тих, натомість побудовано квітковий магазин з вишуканим керамічним декором, у т.ч. фонтанчиком. По сусідству був один з будинків фабриканта цегли та домовласника Якова Бернера (Хрещатик 7, ~1880).

  14. Двір позаду 4*готелю „Дніпро” (1964); його попередник – „Дім Слов’янського” (арх. Микола Казанський, 1891–1901), Дім оборони ім. Фрунзе (арх. Павло Альошин, Олександр Линецький, 1936–43).

  15. Міська бібліотека (1911) та магазин "Академкнига" пропонують краєзнавчу літературу.

  16. Володимирський узвіз 2 – будинок Російського купецького зібрання (арх. Ніколаєв, 1882). Палац піонерів, Піонерський сад з його спорудами (арх. Володимир Заболотний, 1936).

  17. Хрещатик 2 – міський театр (1805–51, арх. А. Мелен­сь­кий), готель "Європейський" (1851–1978, арх. О. Беретті, власник Гудим-Левкович). Музей Леніна (1982), Український дім (1993), Музей історії Києва (з 2003)

  18. Фонтан "Іван" (1843–71).

  19. Аманд Струве: залізничний міст, газове освітлення (1871), водогін (арх.. О. Шілле, 1872), електричні трамвай та освітлення (1892). Вже без участі Струве у 1894 р. запущено першу централізовану каналізацію.

  20. Хрещатик 6 – дім Закса, 1911–14, інж.-технолог Йосип Зекцер, раціоналізм з елементами модерну, рельєфи на фронтонах – копія роботи бельгійського скульптора Ман’є „Індустрія”. Відоме фотоательє Дм. Маркова. Після 1921 р. – "Будинок трестів"

  21. Крещатик 8. Петербургский банк – здание в ренессансных формах со скульптурными изображениями над антаблементом: единственное в Украине творение известного в Санкт-Петербурге архитектора Леонтия Бенуа (1913). Сейчас здесь банк "Крещатик".

  22. Крещатик 10 Волжско-Камский банк (1913, неоклассический стиль). На фасаде барельефы, символизирующие торговлю, промышленность и мореплавание

  23. Хрещатик 4 – будинок Кіндрата Ховалкіна (1854~1980). З 1879 – ювелірна фабрика Йосифа Маршака (однофамілець відомого літератора Самуїла Яковича Маршака)

  24. Трьохсвятительська 5 (Кіндрат Ховалкін, ~1860).

  25. Павільйон панорам (1902–34). Літні кінотеатри "Електробіограф-тир" та повоєнний. Помпезні плани перебудови.

  26. Костьольна 10 – (1935, арх. М. Г. Гречина, неокласицизм) на місці служб і саду Ховалкіна побудовано житловий будинок УкрМ'ясоПромТресту.

  27. Костьольна 8 (до 1910, модерн). Тут жив композитор Ігор Шамо (1925–82) – автор пісні "Як тебе не любити, Києве мій!" (слова Дм. Луценка).

  28. Костьольна 13, 17 – костел Св. Олександра, домініканський монастир, потім плебанія, садиба (арх. Ф. Мехович, 1817–42). По війні Державна історична бібліотека, планетарій. Перед ним експонувався великий глобус.

  29. Костьольна 17а. У дворі 1-поверховий будиночок Товариства анонімних алкоголіків.

  30. Костьольна 15 (1937, арх. В. Заболотний, конструктивізм) – будинок академіків: один з провідних радянських фізиків та математиків Микола Боголюбов (майбутній директор міжнародного Ін-ту ядерних досліджень у підмосковній Дубні), першопрохідці вітчизняної кібернетики: майбутні академіки Михайло Лаврентьєв (засновник Новосибірського академмістечка) і Сергій Лебедєв (творець МЭСМ, серії славетних БЭСМ, «Эльбрус»).

  31. Костьольна 7 (1913, арх. Ігнатій Лєдоховський, скульптор Федір Соколов, чудовий зразок київського модерну). Цього ж архітектора помітні будинки на вулицях Гончара (клініка Качковського-Маковського), Вел. Житомирській 32, Вєтрова 19 та 21 (колишня Макарівська, Назарівська). Домовласник Олександр Козеровський жив у одному з найгарніших особняків Лук’янівки по вул. Багговутівській.

З двору відкривається вид на вул. Михайлівську: ошатний прибутковий будинок інж. Миколи Добриніна №11 з трьома куполами архітектора О. Шілле, а також на руїни по вул. Михайлівській 10 (кін. ХІХ ст., арх. Микола Казанський, історизм з бароковим декором). Були редакції газети «Громадська думка», журналу «Нова громада», жив О. Купрін.

  1. Костьольна 6 – ЖБК будівельників „Сяйво” (1931, конструктивізм) на місці саду від буд. №4

  2. Костельна 4 – прибут. будинок (1887, О. Шілле, історизм)

  3. Костельна 3–5 (1871), з 1914 р. домовласник Яків Каплер – відомий кравець, власник лазень та один із засновників дачного селища Пуща-Водиця. Його син Лазар, вступаючи 1921 року в свій перший шлюб з графинею Тетяною Василівною Тарновською, охрестився під іменем Олексій. Разом з друзями Григорієм Козинцевим та Сергієм Юркевичем, Олексій Каплер став славетним кінематографістом.

  4. Печерські (Лядські) ворота розібрано у 1833 р., ліквідовано в’язницю на початку майбутньої Костьольної вул.

  5. «Хто морозиво вживає – той квітучий вигляд має!»

  6. вул. Козиноболототна – пров. імені Шевченка (який жив тут у з 1846 р. до арешту), музей створив у 1928 р. видатний художник Василь Кри­чевський

  7. Мала Підвальна: Ярославів вал, телевежа (1951–73, висотою180 м, надійний прийом на відстані до 60 км)

  8. Музичний провулок, консерваторія (арх. О. Шілле, 1874), філармонічна концертна зала (арх. Йосип Каракіс, 1937). Будинок архітектора: колишні лекторії, презентації та громадські обговорення проектів. До войны здесь размещалась кон­сер­ва­тория, а в начале века — Русское музыкальное об­щество, в работе которого участвовали Чайков­ский, Рахманинов, Глазунов, Скрябин, Лысенко. Выступали здесь с концертами Шаляпин, Соби­нов, Нежданова, а Музыкальное училище, со­здан­ное при императорском музыкальном об­ществе, дало такие имена, как Рейнгольд Глиер, Лев Ревуцкий, Владимир Горовиц.

  9. Ще до ХІХ ст. було зведено перший кам’яний будинок Хрещатика – дім Головінського, де з 1849 р. діяла поштова контора, а з 1886 р телефонна станція. Знесений у 1914 р., а будинок Держтелерадіо споруджений щойно перед війною.

  10. 25 січня 1884 р. в Музичному провулку, в родині київського купця І гільдії, народився майбутній талановитий вчений, інженер і підприємець, ім'я якого стоїть в першому ряду засновників світової радіотехніки. Нашого земляка Семена Мойсейовича Айзенштейна, кавалера французького ордена Почесного легіону, знав весь світ. Він став духовним спадкоємцем піонера вітчизняної радіотехніки Олександра Попова, заснував у Петербурзі «Товариство бездротових телеграфів і телефонів», з якого почалася історія славетного російського підприємства «НДІ Вектор», а також керував розробкою і будівництвом більшості радіотехнічних споруд в Росії у період 1907–22 рр. Вимушений емігрувати, плідно працював у Польщі та Чехословаччині, а з 1941 р. – у Великобританії, де заснував фірму, що існує й донині. Про нього не було згадки в жодному радянському довіднику.

  11. Вул. Прорізну прорізано крізь древній вал у середині ХІХ ст. У 1863–1919 рр. носила ім'я "доброго" генерал-губер­натора Іларіона Васильчикова, до 1990 р. ім'я соратника Леніна – Якова Свердлова

  12. На розі Хрещатика і Прорізної Влад. Городецький капітально реконструював дім для Першого російського страхового товариства. В радянські часи це був житловий будинок, а у першому поверсі були крамниця "Дитячий світ" і кінотеатр. Саме з цього будинку 24 вересня 1941 р. почалися вибухи й пожежа Хрещатика.

  13. З 1917 р. в будинку колишнього Офіцерського зібрання (Прорізна 17) почав діяти Молодий театр під керівництвом вихідця з театру Садовського – головного режисера Леся Курбаса (1887–1937).

  14. Вул. (Ново-) Єлизаветинська у 1840-х рр. названа в пам'ять імператриці Єлизавети Петрівни, що відвідала Київ у 1744 р. У 1899 р. перейменована на честь 100-річчя Пушкіна. За проектом післявоєнної відбудови Хрещатика на тутешній площі планувалося збудувати драматичний театр із залою на 1200 місць, а на початку 2010 р. – ресторан, проте місцеві жителі вирішили влаштувати тут Пурпуровий сквер.

  15. Пушкинская 1. Светлое импозантное 3-этажное здание в мавританском стиле, увенчанное четырьмя башнями, построенное в конце ХIХ в. на углу улиц Прорезной и Пушкинской – доходный дом Ионы Зайцева, потомственного почетного гражданина, купца I гильдии, который известен как строитель лечебницы для малоимущих на улице Кирилловской (ныне Фрунзе). И сегодня многие подоляне именуют её "больницей Зайцева". Во времена УНР здесь раз­ме­щался Украинский национальный клуб, до 1927 г.— еврейский клуб "Комфон", а перед войной — Дом ученых.

  16. Пушкінська 5 – тютюнова фабрика голови київської караїмської общини Соломона Когена. У 1887 р. тут працювало 375 робітників, фабрика була найбільшою в губернії, продукція реалізувалася навіть за кордон. Близько 1909 р. перемістилася на західну околицю Галицької площі (нині початок просп. Перемоги), а у 1998 р. почався переїзд спадкоємців "когенівської табачки" на Корчувате. Працівниць зневажливо називали "табакрошками" (згадаймо Кармен). На "тютюнові" гроші споруджено караїмський храм-кенасу по Великій Підвальній 7 (1898–1902, арх. Влад. Городецький, оздоблення в арабсько-мавритан­сько­му стилі)

  17. Пушкінська 7 (на основі лазні 1910 р., 1930, укр. необароко, арх. Дм. Дяченко тут і жив) – один з перших радянських житло-кооперативів «Науковий працівник».

  18. Єлизаветинська 4 – друкарня Степана Кульженка (1837–1906), видатного культурного діяча, та редакції мистецьких журналів. Донині найвідоміше видання – "Киев теперь и прежде" Миколи Захарченка.

  19. Прорізна 9 (1879, арх. О. Шіле). Проживали викладачі Музичного училища. У 1906–11 рр. редакція польської щоденної газети «Dziennik kijowski»

  20. Пушкінська 8 – Посольство Туркменії, колишні райкоми КПУ та ЛКСМУ.

  21. Пушкінська 8 (1895, арх. Андрій Краусс, — «король київського ренесансу»; домовласник славетний співак Мойсей Зільберштейн, який здобув славу в імператорській петербурзькій опері під іменем Михайла Михайлова) – тут наприкінці 1895 р. під головуванням славетного київського арх. Волод. Ніколаєва розпочало діяльність Київське літературно-арти­сти­чне товариство (тж по Рогнединській 1). У цій же садибі діяли контори та правління кількох цукрозаводів. У 1910-11 рр. в одній з квартир розпочало діяльність правління Київського товариства повітроплавання. У квітні 1910 р. першою срібною медаллю нагороджено Серг. Уточкіна, який 21, 24 квітня здійснив польоти над Києвом. У 1924-36 рр. в одній з квартир діяв Український науковий інститут книгознавства.

  22. Пушкінська 10 (1882, арх. Павло Спарро), 10-б (1896) – обидва у стилі неоренесансного історизму. Тут жив славетний філософ Микола Бердяєв (1874-1948), який, зокрема, у 1947 р. був удостоєний звання доктора теології Кембриджського університету.

  23. Пушкінська 11 (1899, Андрій Краусс???) – історизм: пишний ренесансно-бароковий маньєризм.

  24. Пушкінська 12, б, в. (бл. 1906, неросійський історизм з елементами модерну).

  25. Пушкінська 14 – будинок із залізничними касами (1913, модерн, арх. Вербицький, проектував сучасний вокзал)

  26. Іван Іванович Фундуклей (1804-1880), 1872 р. обраний почесним громадянином Києва. Фунду­кле­ївська жіноча гімназія (буд. №6, 1859, арх. О. Шілле), де нав­чалися зокрема Ганна Горенко (Ахматова).

  27. Фундуклеївська 8. Готель Гр. Гладинюка (1884, арх. В. Ніколаєв) – 4-й у «міському рейтингу».

  28. Садиба Галаганів, колегіум (1870, арх. О. Шілле), житловий дім знесено 1981 р.

  29. Оперный дом (№20). В этом благородном здании, построенном в неоклассическом стиле, с 1938 г. проживала целая плеяда оперных деятелей: лучшая исполнительница вагнеровского репертуара Мария Литвиненко-Вольгемут, бас Михаил Роменский, солистка Зоя Гайдай и режиссер-постановщик Дм. Смолич.

  30. Фундуклеївська 10 – дім мовчазного Фрідріха Міхельсона (бл. 1910). Ресторан, громадські спілки,… Перед війною була школа (французька партизанка, вчителька Валентина Юх. Кревицька). "Технічна книга", зоомагазин, УНДІП (історик М. М. Лисенко).

  31. Цирк Огюста Бергоньє (з 1870-х), антреприза Миколи Соловцова, перші кіносеанси (1897).

  32. Театральний ґанок: видатні діячі Театру російської драми. Садиба Івана Нечуй-Ле­виць­кого

  33. Пушкінська 19 (1910) – гарний зразок київського модерну. Проживали численні театральні діячі.

  34. Пушкінська 21 (арх. Й. Зекцер, 1910-12) дім чеха Карла Бассанта

  35. Пушкінська 23 (1914, арх. М. Даміловський, власник Макс Фрідріхович Міхельсон)

  36. Пушкінська 22 (1913, модерн) – дох. Буд. Бергоньє-сина

  37. Пушкінська 22А (1843!!!, пізній класицизм) – садиба Дуніних-Борковських, рідня – серби Мілорадовичі, Волконські, Галагани, Лизогуби, Марковичі, Миклашевські, Полуботки, Скоропадські. Поліклініка, цікавий дворик.

  38. Пушкінська 24 (1888)

  39. Готель «Прем’єр Палац» (1959-2000 «Україна»). В 1895 р. вдова князя Жевахова продала помістя купцю першої гільдії Льву Гінзбургу. Він розмістив тут центральний офіс своєї найбільш відомої в ті часи та найбільш затребуваної в місті будівельної компанії. Київ завдячує Гінзбургу такими архітектурними пам’ятками, як Національна Опера, театр імені Івана Франка, Театр Оперети, Національний художній музей, будівля Національного банку України. У 1908 році Гінзбург започатковує на цьому місці грандіозну будівлю, лише з матеріалів вищого ґатунку. Ймовірно, архітектором був Эдуард Брадтман, вихованець Петербурзької Академії мистецтв, київський міський архітектор з 1898 року, один з кращих у Києві інтерпретаторів стилю модерн. 1909 року будівля по бульвару Шевченка, 5, була, в основному, закінчена. В 1910-11 рр. оздоблювальні роботи.

  40. Пушкінська 28/9 (1877, арх. акад. О. Гросс, втрачено елемен­ти неоренесансного історизму). З 1902 р. тут діяло Друге Київське комерційне училище; до опікунської ради входили купці М. Чоколов, М. Гальперін, В. Гінцбург, Д. Марголін та ін., почесними опікунами були Бродські.

  41. Пушкінська 30, 30б, 32, 32а (1875, арх. О. Шіле, пізній класицизм). Флігель 32-б (поч.. ХХ ст.) – рідкісний зразок неоготики з оборонними ел-тами у житловому будівництві.

  42. Пушкінська 31а, б, в (1898, арх. А. Краусс)

  43. Пушкінська 34 (1875, другий поверх 1883, неоготика) – садиба проф. Гарнич-Гарницького. Його син Євген – відомий спортсмен. З 1892 р. – садиба цукропромисловця Тульчинського, надбудовано 3-й поверх.

  44. Пушкінська 35-37 (1884-88, арх. акад. В. Сичугов, неоренесанс, домовласник Фрідріх Міхельсон, надбудова 1946-49).

  45. Пушкінська 36 (у 1874 одноповерховий). Після війни – екзархат РПЦ. З 1993 р. резиденція Патріархі УПЦ КП, де провів останні роки життя Патріарх Володимир (Василь Романюк, 1925-95, у 1992 р. ініціював об’єднання УАПЦ з частиною УПЦ МП заради створення автокефальної УПЦ КП). 21 жовтня 1993 р. на Всеукраїнському православному соборі обраний Патріархом, а 24 жовтня інтронізований у Софійському соборі. похований біля дзвіниці Софії Київської. Нинішній Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України – митрополит Філарет (Денисенко), відлучений від РПЦ. Судячи з розмірів встановленої у дворі «тарілки», вона підтримує зв'язок не супутником, а з Тим, Хто вище…

  46. Пушкінська 40 – садиба Фр. Міхельсона (1881, арх. О. Шіле). Караваївські лазні на розі вул. Єлизаветинської та Шулявської (у 1892-1920 рр. називалась Караваївською на честь знаменитого хірурга Володимира Каравеєва). Бізнес-центр «Київ-Дон­бас» (бл. 1999) з копією скульптури основоположника кубізму Олександра Архипенка

  47. Пушкінська 41 (1910) – зразок київського модерну.

  48. Пушкінська 43 (бл. 1911, неоренесанс), б (1890-ті), в (1911). Інтер’єр вестибюлю прикрашений трьома романтичними пейзажними панно.

  49. Пушкінська 45 (арх. М. Артинов, 1901, неорос. стиль)

  50. В. Васильківська 25 (будинок Бендерського, арх. Влад. Городецький, 1897, модерн, цікава конфігурація двору)

  51. Пасаж по В.Васильківській 18 (ар. А. Трахтенберг, 1911)

  52. В. Васильківська 14 (арх. П. Свадковський, 1911, стиль північний модерн, зміцнення за проектом О. Кобелева) фасад прикрашали скульптурні портрети господарів – подружжя Слинько. Кінотеатр «Одеон» на 6-му поверсі!

Задвiрками Хрещатика

Фото з сайту „Архитектурный союз” archunion.com.ua та з iнших джерел



Киiв 2010



Улица Ольгинская. На заднем плане дом городского головы Ипполита Дьякова

Улица Институтская. Усадьба архитектора Александра Беретти. Акварель Гроте, 1850 г.

До середини ХІХ ст. пагорб займали великі садиби канцлера Олександра Безбородька,

генералів Бегічева й Трепова, архітекторів Вікентія та Олександра Беретті.

Вікентій Беретті – автор генплану Києва 1837 р.





Хрещатицька площа, вид на Інститут шляхтянок (1843, арх. Вікентій Беретті)

До 1876 року це була Хрещатицька площа. Вдалині – будівля Присутственних місць (1857).

Праворуч дім Дворянського зібрання (арх. Олександр Беретті, 1850-ті роки).

Літографія Й. Цеглінського з малюнка білоруського художника Наполеона Орди. 1876 р.

Не зберігся будинок Київського кредитного товариства по вул. Інститутській, 6, побудований у 1894 р., архітектори В. М. Ніколаєв і Т. П. Шлейфер.

З книги: М. Рибаков. Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва. К.: Кий, 1997


А. Мінкус, Ф. Троуп'янський. Проект ''хмарочоса Гінзбурга''. 1911 р.

Вдали «небоскрёб Льва Гинзбурга» (1913–41, арх. Троупянский)


Вид на ул. Институтскую с Крещатика




Перед Республіканським виставочним павільйоном

(діяв у 1957–86 рр., у 1934 р. споруджено як гараж)



По плану экс-главного архитектора Киева Сергея Бабушкина, на Майдане должен появиться небоскреб, какого еще не знала Украина. На возвышенности, где сейчас стоит отель, предполагается возвести небоскреб высотой около 210 м(!) — 67 надземных этажей и 7 подземных. Архитекторы хотят придать этому зданию обтекаемую форму, напоминающую установленный на холме флаг. "Мягкость" этому монстру придадут цветные тонированные стекла. Авторы проекта заявляют, что небоскреб станет завершающим этапом реконструкции Майдана, начатой в 2000 году
По материалам TUT.НОВОСТИ, 100 м2 moemisto.com.ua/10535


В 2010 году на Европейской площади, за гостиницей "Днепр", планировали начать строительство 48-этажного комплекса European Plaza Kiev высотой 160 метров, который хотели открыть к 2012 году, но пока все никак не согласуют проект. Застройщиком выступает ООО "Грааль", которое связывают с братьями Табачниками. Этот небоскреб разрушит целостность архитектурного стиля Крещатика и изуродует панораму Правого берега, так как будет значительно выше колокольни Киево-Печерской лавры (96 м).

Кроме того, он усугубит и без того серьезные транспортные проблемы в центре, ведь запланированные отель, офисы и торговый центр под Европейской площадью будут притягивать огромное количество автомобилей. Таким образом, застройщик и городская власть в который раз пренебрегают здравым смыслом и интересами киевлян с единственной целью – получить сверхприбыли.



Сергей Целовальник, который победил в конкурсе на должность главного архитектора столицы, категорически против: «По адресу Крещатик, 5, где спроектирована высотная гостиница, сейчас разрабатывается новый проект, с меньшей этажностью». Скорее всего, «свечку» обрежут до 15–20 этажей, чтобы она не слишком «светилась» над застройкой центра.


Місце нинішнього Майдану на початку 1850-х років.

Ліворуч на пагорб піднімаються рештки валу часів Ярослава Мудрого, вгорі по центру Георгіївський храм,

праворуч Софійський собор, внизу спорудження будинку Дворянського зібрання


У підписі не вказано, що це будинок Дворянського зібрання, побудований у 1860-х роках на садибі поміщика

М. Понятовського. 3 січня 1897 р. тут відбувся перший у Києві пробний сеанс «живих картин» кінематографа системи братів Люм’єр, невдовзі після якого театральний антрепренер Микола Соловцов почав регулярні кіносеанси в театрі Бергоньє на Фундуклеївській.

Будинок чудом зберігся в пожежі Хрещатика 24-27 вересня 1941 р. По війні його зайняв Будинок учителя, а у першому поверсі та просторому підвалі розташувалась друкарня. Крізь великі вікна гуляюча публіка зачаровано спостерігала, як з ротаційної машини потоком плинуть щойно надруковані газети.

Швидко забулося також, що зображені на фото легковики, відомі під маркою „Москвич-401, насправді не що інше як „Опель”, вироблюваний у Москві на німецькому обладнанні, за участі німецьких фахівців. Фото 1954 року. З 1978 р. на цьому місці, на розі площі Калініна (Майдану Незалежності) – Будинок профспілок


Советская площадь 1930-х годов – ныне Майдан Независимости. В центре городская Дума

(арх. Петер-Адриан-Александр Шилле, 1874), взорванная в первые дни гитлеровской оккупации


Справа здание бывшего Дворянского губернского собрания (около 1860). После войны здесь был Дом учителя,

в первом этаже и большом подвале – типография. На месте этого здания в 1980-х годах возведен

Дом профсоюзов, увенчанный башней с электронными часами


1933-1935. Еще не перестроенное здание Радиотеатра и радиокомитета на улице Воровского (Крещатике), 17, напротив здания Обл- и горпарткома (бывшей Думы). В первом этаже этого здания до революции находилась знаменитая кондитерская Б. Семадени, а теперь на этом месте подземный переход и вход в метро "Майдан Незалежности". Фото с сайта photohistory.kiev.ua


Вид на вул. Інститутську та „Хмарочос Гінзбурга” у 1942 році
З віршованого заклика славетного поета Павла Тичини:

Люба сестронько, рідний братіку,

Попрацюємо на Хрещатику!

Ти з того кінця, я з цього кінця,

Труд зігріє нас, наче ті сонця!



До речі, десятки тон вибухівки сталінських часів було виявлено аж у 2005 році в самому центрі столиці Росії,

у підвалах престижного готелю "Москва". В роки війни про неї просто забули







16 серпня 1944 р. ледве розчищеними від руїн вулицями центру Києва поволі йшла нескінченна колона людей. Полонені солдати вермахту у своїй поношеній, мишасто-сірій формі провели свій останній "парад" у столиці України. Того дня вулицями пройшло майже тридцять сім тисяч полонених німців, включаючи 549 офіцерів, вишикувані шеренгами по десять у ряд. Маршрут їх руху, особисто схвалений Микитою Хрущовим, мав загальну довжину двадцять один кілометр. Військовополонені крокували Києвом протягом п'яти годин – з десятої ранку до третьої години дня.


Пройшовши від Сирецького концтабору вулицею Мельникова, сіра колона рушила по Артема і Олександра Горовіца – нинішньою Великою Житомирською, яка носила тоді ім'я одного з лідерів Січневого повстання. Потім полонених вивели на вулицю Короленка – нинішню Володимирську. Вони перетнули площу Червоних Героїв Перекопу – сучасну Софійськую площу і спустилися на площу Калініна – нинішній Майдан. Дальший шлях колони, що розтягнулася у довжину на п'ять кілометрів, пройшов зруйнованим Хрещатиком, Червоноармійською вулицею, бульваром Шевченка і Брест-Литовським шосе. Її рух охороняла міська міліція та понад тисяча солдатів конвойних військ НКВС…


Жовтень 1957 р.: традиційний книжковий ярмарок на площі Калініна.

Вдалині по центру знімка – будинок старого поштамту. Після переїзду пошти в новий великий будинок тут оселився ресторан «Столичний», кілька великих кафе-кондитерських та безліч установ, серед яких, зокрема, Мінекології, Мінлісгосп тощо


«Голгофа» в перспективе Костёльной ул. Фото конца 1920-х гг. (слева бывшая усадьба Якова Каплера,

справа доходный дом, выстроенный А. Шилле в 1887 г. , ныне № 4)


Крещатицкий переулок и Софийская улица.
Фото 1900-х годов с сайта «Архитектурный союз» archunion.com.ua


Вид на площу Калініна з тилу будинку колишньої Думи, 1940 р.
У повоєнні часи трамвай було витіснено тролейбусом,

а дім у центрі (між Михайлівською та Софійською вулицями)

тривалий час прикрашала велика світлова реклама:

"Хто морозиво вживає – той квітучий вигляд має!"


Фонтан на площі Калініна (зараз Майдан Незалежності). 1937 р.




Козье болото — серое пятно в центре, надписано Андреем Ивановичем Меленским (1766-1833)


Фрагмент плана 1873 года с нанесенной сеткой усадеб


Й. Ляуфер. Вид на Хрещатик та Інститут шляхетних дівчат. 1850–тi роки. Літографія




Вулиця Бориса Грінченка виникла в 1950-ті рр., мала назву Новопушкінська. Сучасна назва — з 1988 р., на честь Б.Грінченка (1863-1910), укра­їнського письменника, етнографа, мовознавця, який з 1902 р. працював у Києві. Був упорядником знаменитого "Словаря української мови" (в 4-х т., К., 1907-1909 рр.).

Матеріали києвознавця Василя Галайби з альбому "Фотоспомин. Київ, якого немає" grad.kiev.ua


Б. Грiнченка,3-а. Чотириповерховий житловий будинок кінця ХІХ ст. Знесений 1980 р.
Б. Грiнченка, 3-а (на свiтлинi— ліворуч),

5-а та 5 (праворуч)

Житлова забудова кінця ХІХ ст.

Знесена в грудні 1985 р.
Б. Грiнченка, 5-а та 5 (на свiтлинi — ліворуч),3-а (праворуч). Житловий будинок першої чверті ХХ ст.


Здание казенной почтовой конторы на Крещатике, 24 (старая нумерация, сейчас это середина квартала между Майданом Незалежности и ул. Прорезной), располагавшееся в доме О. Головинского – первом каменном здании на Крещатике, построенном в конце XVIII в. С 1849 г. здесь находилась почтовая контора, а с 1886 г. еще и первая киевская телефонная станция (в тылу здания). Комплекс сооружений снесли в 1914 г., освободив место для нового почтамта,

который был построен незадолго до Второй мировой войны и взорван 24 сентября 1941 г.


Газета «Кіевская мысль» 23 (10) февраля 1907 г. starosti.ru/article.php?id=32


1 и 2 февраля киевская станция беспроволочного телеграфа передавала телеграммы в Одессу на расстоянии 410 верст. Сила приема показала, что это еще не предельное расстояние, на которое может станция передавать свои знаки.

Киевская станция может передавать телеграммы на расстояние около 700 верст по суше, что соответствует расстоянию по морю около 2000 верст. Станция сооружена С. М. Айзенштейном для испытания предложенной им системы. Во время опытов в Одессе удалось получить одновременно телеграммы из Киева и Жмеринки, где также сооружена станция по системе С. М. Айзенштейна (обе они – наиболее мощные в империи).

Одесская станция построена для сношения с Севастополем (расстояние около 300 верст по морю), в виду слабых аппаратов, не могла ответить на киевскую телеграмму. Теперь в Одессе увеличивают отправляющий аппарат, и ожидается, что в скором времени будет установлена двухсторонняя передача.



Музыкальный переулок в нижней части улицы Прорезной ,1935 г.

Здания консерватории (арх. А. Шиле, 1874 г.) и первой специализированной музыкальной школы-десятилетки имени Николая Лысенко, в которой также располагался концертный зал консерватории. (арх. И. Каракис, 1936-37 гг.). Здания, как и весь переулок, были уничтожены в сентябре 1941 г.

Уцелел только памятник Михаилу Глинке (в правой части фото),

впоследствии перенесенный в Первомайский парк (теперь Городской сад)




Музична школа імені Миколи Лисенка в Музичному провулку (арх. Йосип Каракіс, 1936)




Кінець ХІХ ст.: кондитерська «Жорж» на розі Хрещатика і Прорізної все ще у 2-поверховому будинку


Великий київський Пасаж за адресою Хрещатик 36, майже на місці якого по війні збудовано міськраду

На углу Прорезной и Крещатика архитектором Владиславом Городецким был построен дом Первого русского страхового общества В советские годы в нём размещались кинотеатры и магазин «Детский мир» .

Именно с этого здания 24 сентября 1941 г. начались взрывы Крещатика. Фото 1910-х и 1950-х гг.


Угол Крещатика и ул. Свердлова (сейчас Прорезная), 21 сентября 1941. Киевляне стоят в очереди на регистрацию, которая проводится в фойе кинотеатра "Спартак" (1-й этаж углового дома № 30/1 одноименного отеля, сразу же занятого оккупантами). Слева — здание Наркомфина (№ 32), справа — дом № 28/2, на первом этаже которого размещался магазин "Детский мир".

Окна для защиты от осколков стекла заклеены крест-накрест бумажными лентами. В магазине для этого использовали ленты

от кассовых аппаратов. Сюда по приказу оккупационной власти киевляне сносили радиоприемники,

здесь же и прогремел первый взрыв на Крещатике 24 сентября 1941 г. Фото photohistory.kiev.ua




Вид на Прорезную со стороны Крещатика.24 сентября 1941 года

Справа руины "Детского мира" zalizyaka.livejournal.com/56786.html

Угол Крещатика и Прорезной осенью 1943 и весной 1944 года


Повоєнна відбудова. Оскільки вже стоїть телевежа, то фото близько 1952 р.



Караимская кенаса по ул. Б. Подвальной, построенная Владиславом Городецким на "табачные" деньги Соломона Когена


1935 г. Райком КП(б)У и комсомола Ленинского района на ул. Маркса (сейчас Архитектора Городецкого), 2. До революции у этого шикарного здания, построенного по проекту арх. Г. Шлейфера в 1898 г., хозяином был Объединенный южнорусский промышленный банк, а в первом этаже располагался самый известный в Киеве табачный магазин фабрики С. Когена.

Здание погибло в пожаре Крещатика 1941 г.


Знаменитий магазин Кульженка був на Хрещатику, а друкарні – на Ново-Єлизаветинській (Пушкінській)

Титульна сторінка книжки М. Захарченк, "Київ тепер і колись", виданої друкарнею Степана Кульженка






Одна из лучших в Киеве — кофейня на Фундуклеевской 5


Фото з альбому «Киев Михаила Булгакова», 1990.

Пульманівський трамвай 2-го маршруту, прямуючи

до вокзалу, повертає з Хрещатика на Фундуклеївську

повз садибу Якова Бернера.

На цьому місці у 30-ті роки збудовано ЦУМ




    
Проект конструктивістського будинку на Хрещатику (1932 р.)

і те, що насправді збудоване на тому місці(1937)




1956.05.05 Угол ул. Крещатик и Ленина (сейчас Богдана Хмельницкого). Реконструкция и достройка здания ЦУМа (арх. И. Гомоляка, В. Жога)




Фундуклеївська 7: особняк у 1871 р. придбаний Григорієм Галаганом.

Після революції тут був театральний технікум, а у 30-х роках Будинок літераторів.

Після війни тут працювала швейна майстерня, доки у 1981 р. будинок був знесений
На другому плані – «оперний дім» по Пушкінській 20, побудований 1938-го року в неокласичному стилі

для театральних працівників, на вдячність за вдало проведені Дні української культури у Москві


Вид з Бессарабки на Університет Святого Володимира (1834)


Вид у дореволюційні та у 1960-ті роки

Київський клуб автомобілістів базувався на Фундуклеївській: спочатку у приміщенні готелю Гладинюка — буд. № 8, на розі Пушкінської, потім у сусідньому будинку — № 10. У тому самому будинку розмістився автомагазин «Стріла» з пунктом прокату й майстернею. В 1910-х роках клуб перейшов на Хрещатик. Влада всіляко його підтримувала. Адже Сухомлинов з 1905 року став генерал-губернатором. А коли наприкінці 1908-го його перевели до Санкт-Петербурга, кермо влади взяв до своїх рук гідний наступник — київський міський голова Іполіт Дьяков (однак Сухомлинов залишився почесним головою клубу)
SHAPE \* MERGEFORMAT






Большая Васильковская, 15/2, угол Рогнединской (арх. Николай Казанский, 1891). Справа паровой трамвай. Изображение 1897 г.,

когда здесь размещалась известная мебельная фирма австрийца Иосифа Кимаера. Ныне здесь ресторан «Первак»


Караваївська пл. Арх. М. Артинов, 1901 р. Неоросійський стиль


Доходный дом Л. Бендерского, построенный В. Городецким на Караваевской площади.

Почтовая открытка, 1910-е гг.




1935 рік


Бесарабська площа, жовтень 1944

12 июня 1946 г. Председатель Совета Министров УССР Н.С. Хрущев

обсуждает с архитекторами благоустройство Бессарабской площади





База данных защищена авторским правом ©shkola.of.by 2016
звярнуцца да адміністрацыі

    Галоўная старонка