Традиційне інтенсивне навчання ( англ direct instruction); кооперативне навчання та формування когнітивних стратегій




старонка1/4
Дата канвертавання29.04.2016
Памер0.77 Mb.
  1   2   3   4
Навчальний процес в інклюзивному класі
Під час навчального процесу в інклюзивному класі використовуються педагогічні підходи, які довели свою ефективність: традиційне інтенсивне навчання ( англ. direct instruction); кооперативне навчання та формування когнітивних стратегій. Для вчителя важливо послідовно й гнучко використовувати всі три зазначені підходи в повсякденному плануванні аби досягати бажаних результатів навчання учнів.

Традиційне інтенсивне навчання

Відповідно до цього підходу, навчання відбувається під керівництвом учителя й орієнтовано на повне засвоєння базових умінь і понять (наприклад, навичок читання, математичних формул, правил граматики, наукових фактів та вирішальних дат в історії людства). Ці базові навички й поняття вивчаються послідовно, крок за кроком. Традиційне інтенсивне навчання можна застосовувати в комбінації з будь-якими формами роботи (фронтальними, груповими, індивідуальними). Як правило, центральною особою в ньому виступає вчитель. Ця методологія бере свій початок із 1970-их років, коли Розеншайн (Rosenshine, 1971, 1976) і його колеги (Андерсен, Евертсон і Брофі (Anderson, Evertson & Brophy), 1979; Фішер, Берлінер, Філбі, Марлайв, Кахен і Дішо (Fisher, Berliner, Filby, Marliave, Cahen & Dishaw, 1980) почали вживати цей термін у зв’язку з ефективною педагогічною практикою й учнівськими досягненнями.

Спираючись на значну наукову базу, можна стверджувати, що традиційне інтенсивне навчання активізації навчальної діяльності учнів допомагає їм більш повно і чітко зрозуміти поняття та виробити базові навички. Згідно з цим методом, педагог організовує навчання за чітко структурованою схемою, розбиває цей процес на маленькі кроки, контролює розуміння пройденого матеріалу, моделює застосування цільових умінь і навичок та забезпечує учням достатньо можливостей для самостійного їх відпрацювання під його керівництвом. Весь цей процес має систематичний та послідовний характер.

Базові елементи традиційного інтенсивного навчання

За Розеншайном і його колегами (Розеншайн (Rosenshine), 1987; Розеншайн і Стівенс (Rosenshine & Stevens), 1986) цей метод передбачає виконання вчителем шести методичних функцій, що лежать в основі ефективного навчання базових понять і навичок.



1. Актуалізація та перевірка раніше засвоєного матеріалу. Це перший етап традиційного інтенсивного навчання. Він охоплює такі важливі дії, як перевірка розуміння учнями вихідних понять та вмінь.

2. Презентація і демонстрація. Знайомлячи дітей із поняттями та базовими навичками, вчитель на початку коротко пояснює його цілі й задачі уроку. Новий матеріал вивчається невеликими порціями. Цей процес включає в себе демонстрацію з використанням відповідних ілюстрацій і прикладів, що покликані допомогти дітям зрозуміти основні моменти. На цьому етапі уроку педагог моделює ту чи іншу дію (цільову реакцію), яку мають засвоїти учні.

3. Керована практика. На наступному етапі уроку вчитель у процесі діалогу спонукає учнів надати цільову відповідь. Як правило, намагаючись підвести весь клас до розуміння певного поняття/навички, вчитель проводить опитування з матеріалу, який стосується теми уроку. Щоб залучити до опитування всіх дітей використовується техніка відповіді хором. Наприклад, педагог поставив запитання та просить учнів відповісти на нього усно, підняти картку з потрібно. відповіддю або позначити її певним жестом. При цьому, він має контролювати відповіді індивідуальних учнів у класі, аби визначити, чи всі відповідають правильно. Це також свого роду оцінювання, і його дані необхідно використовувати для подальшого планування уроку (наприклад, для швидкого коригування попереднього плану, здійснення акомодацій чи модифікацій). У міру того, як учні дедалі частіше відповідають правильно, вчитель змінює критерії для визначення рівня засвоєння ними потрібного матеріалу. Тепер він оцінює швидкість і правильність. Вчитель ставить численні запитання, щоб отримати якомога більше відповідей і щоб діти мали більше можливостей надати цільову відповідь (продемонструвати володіннями бажаною навичкою/поняттям) та закріпити її.

4. Зворотній зв'язок і виправлення. На основі відповідей, які дають учні, вчитель надає зворотній зв'язок, тим самим повідомляючи їм, що вони точно зрозуміли сутність потрібних понять та/або навичок. На цьому етапі уроку педагог також має оцінити, наскільки успішно діти засвоїли цільові поняття/навички, коли вони демонструють їх у своїй діяльності. Таким чином він визначає, чи потрібно заново їх пояснювати.

5. Самостійна практика(заповнення прогалин або розширення знань). Учням необхідно мати можливість застосовувати нові знання, вміння й навички, переносити їх на різні ситуації та контексти, а також підвищувати власний рівень компетентності. Завдання для відпрацювання засвоєного матеріалу вони можуть виконувати індивідуально, чи спільно в парах або малих групах. Але перед тим, як дати їм самостійне завдання для закріплення/поглиблення розуміння нових понять та навичок, важливо, щоб діти були готові їх виконувати. При цьому завдання для самостійної роботи мають відповідати рівню здібностей дитини, іншими словами вони мають бути такими, щоб учні могли виконати їх на 95 – 100% правильно. Відтак, педагог повинен ретельно контролювати й оцінювати самостійні завдання учнів. Також, діти теж мають усвідомлювати., що вони відповідають за якість своєї роботи.

6. Часте повторення. Учням необхідно мати змогу закріплювати й розширювати нові знання, вміння й навички. Тому послідовне й систематичне повторення пройденого матеріалу є невід’ємною рисою традиційного інтенсивного навчання. Його рекомендується проводити, принаймні, щотижня або щомісяця, включати відповідні вправи й запитання до домашнього завдання або до чергового тесту. Якщо в домашньому завданні або в контрольній роботі діти не справляються з ними або виконують неправильно, то вчитель повертається до минулої теми та вивчає її з дітьми повторно.

Чим традиційне інтенсивне навчання корисне для дітей з особливими потребами

Традиційне інтенсивне навчання має низку переваг в роботі з дітьми з особливими потребами. По-перше, докладні пояснення дають змогу дитині точно кодувати інформацію. Адже багато таких дітей стикаються з проблемами в навчанні тому, що не можуть запам’ятати інформацію. Тож, властиві для цього методу регулярне повторення й перевірка абстрактного розуміння, зворотній зв'язок і виправлення помилок та прогалин у діяльності допомагають зрозуміти матеріал більш повно і точно. По-друге, впроваджуючи метод традиційного інтенсивного навчання, вчитель залучає дітей до активної роботи з академічним матеріалом. Проведені дослідження показали, що під час уроків учні з проблемами навчання та поведінки менше зосереджуються на вирішенні академічних задач. Тому коли дитині спеціально відводиться час для виконання різноманітних завдань стосовно понять і навичок, з якими учитель знайомить її на уроці, зростає ефективність її навчальної діяльності та рівень досягнень. По-третє, метод традиційного інтенсивного навчання забезпечує учням ширші можливості для активного залучення та відповіді на уроці. Відомо, що діти з навчальними проблемами схильні до пасивності й залежності в навчанні. Традиційне інтенсивне навчання допомагає подолати цю тенденцію, спонукаючи дітей навчатися більш активно й плавно через практику – під керівництвом учителя та самостійно – та через зворотній зв'язок.



Педагогічні моделі на основі традиційного інтенсивного навчання

Цей метод є важливою складовою кооперативного навчання. Воно включає в себе різноманітні організаційні форми і елементи, де діти у малих групах разом відпрацьовують і засвоюють нові поняття й визначені програмою навички. Тому традиційне інтенсивне навчання гармонійно пов’язане із кооперативним. Адже перед тим, як діти зможуть ефективно взаємодіяти одне з одним у групах, їм необхідно детально пояснити форми й правила кооперативного навчання. Таким чином, у кооперативному навчанні, принаймні на його перших етапах, важливу роль відведено традиційному методу, коли діти починають знайомитися з поняттями й навичками, необхідними для навчальної взаємодії.


Таблиця 1

Метод традиційного інтенсивного навчання на уроці розвитку мовлення

Етапи

Застосування

1. Актуалізація та перевірка

Коротке опитування для з’ясування попереднього досвіду роботи з біографічними творами: їх читання й написання

2. Презентація і демонстрація

Визначення поняття біографії.

Це розповідь про життя й особистісне становлення людини із докладним описом важливих подій в її житті. Пояснення п’яти складових біографічного твору:



  • часова шкала;

  • загальний контекст події(подій);

  • особисті досягнення;

  • характер;

  • важливі люди в житті головного персонажа.

Учитель пояснює послідовність дій у написанні біографії:

  • заповнення опитувальників для виявлення особистих уподобань, проведення мозкового «штурму» для вибору персонажа;

  • пошук матеріалів у бібліотеці;

  • збирання біографічної інформації стосовно п’яти складових (див. вище) із джерел;

  • складання плану;

  • написання чорнового варіанту твору;

  • обговорення з учителем чи ровесником;

  • редагування та внесення змін;

  • підготовка остаточного варіанту твору;

  • оприлюднення.

3. Керована практика

Учні навчаються відтворювати й застосовувати на практиці алгоритм діяльності, продемонстрований учителем. Вони відповідають на запитання опитувальника для з’ясування уподобань, проводять дослідження в бібліотеці, створюють постери, складають план, пишуть та редагують свої біографічні твори.

4. Зворотній зв'язок і заповнення прогалин

Для контролю за діяльністю учнів педагог регулярно переглядає їхні портфоліо, проводить перевірку, бесідує з ними, оцінює їхні звіти й постери, надає допомогу в процесі само- та взаємооцінювання.

5. Самостійна практика

Деякі учні завершують свої біографічні твори самостійно. Інші працюють в малих групах над певними складовими біографії, що потребують вдосконалення. Треті працюють в парах і виконують додаткове завдання з написання автобіографії.

6. Часте повторення

Упродовж тижня та місяця вчитель просить учнів пригадати п’ять складових біографії та підготувати біографічні твори про визначних людей, які зробили внесок у розвиток інших галузей знань, які діти наразі вивчають (наприклад, фізкультура, математика, точні науки).
  1   2   3   4


База данных защищена авторским правом ©shkola.of.by 2016
звярнуцца да адміністрацыі

    Галоўная старонка