Світ образотворчого мистецтва в житті людини




Дата канвертавання30.04.2016
Памер130.07 Kb.
5 клас

Тема: Світ образотворчого мистецтва в житті людини

Завдання: Сприйняття творів образотворчого мистецтва. Що таке мистецтво? Витоки мистецтва. Види образотворчого мистецтва. Що дає людині мистецтво?

Мета:

• навчальна: ознайомити учнів із видами візуальних (образотворчих) мистецтв, головними засобами виразності в них; навчити розрізняти твори мистецтва за їх видами;

• розвивальна: розвивати вміння насолоджуватися спогляданням творів образотворчого мистецтва, аналізувати їх; формувати естетичні почуття, смак; активізувати ініціативу учнів;

• виховна: виховувати зацікавленість творами образотворчого мистецтва.



Обладнання:

• Матеріали та інструменти: будь- які графічні матеріали (олівці, гелеві (кулькові) ручки, фломастери та ін.), гумки.

• Зоровий ряд: репродукції творів художників-графіків та художників-живописців; фотозображення творів декоративно - прикладного (декоративно-ужиткового) мистецтва (писанок, вишивок, керамічних виробів, іграшок та ін.) та скульптури; презентація "Види образотворчого мистецтва". Опорні схеми.

Тип уроку: формування нових знань.

Форма проведення: урок прес-конференція
Хід уроку

І. Організаційний момент

Привітання. Перевірка готовності учнів до уроку.

Пролунав дзвінок,

Починається урок.

Працюватимем старанно,

Щоб почути у кінці,

Що у нашім п’ятім класі

Діти просто молодці.



ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Постановка проблемного питання.

У цій кімнаті живе мистецтво. Знаєте, що таке мистецтво? Давайте оглянемось, давайте прислухаємось. Нікого? Його не побачиш звичайним поглядом – потрібно вчитись «бачити». Його не почути вухом, потрібно вчитись «чути». Воно відкриється вам і з’явиться перед вами лише тоді, коли ви навчитесь його розуміти, відчувати, полюбите його.

Мистецтво – це свято, чаклунство, казка, творчість…

Мистецтво – це музика, театр, література, малювання…

Інтерактивний метод «Мозковий штурм».

Що є мовою образотворчого мистецтва?

Діти висловлюють власні думки і записують на стікерах. Наприкінці уроку ми повернемось до цього поняття.

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку

Мистецтво наповнює життя кожної людини щомиті. Мистецтво збагачує людину, робить її життя цікавішим,щасливішим. Саме про такий вплив мистецтва на життя сучасної людини та всього суспільства ми говоритимемо сьогодні на уроці.

Девізом наших уроків цього навчального року стануть слова видатного німецького драматурга та поета Бертольда Брехта: «Усього потрібно вчитися. Мистецтво — не виняток».

• Чи згодні ви з цим висловлюванням?

Випереджальне завдання

-Упродовж уроку ви заповнюватимете опорну схему про особливості кожного виду образотворчого мистецтва. Додаток 1.
ІV. Робота над темою уроку

1. Сприйманнята первинне усвідомлення учнями нового матеріалу

-Як ви думаєте, коли людина почала малювати? Що вона хотіла показати у своїх малюнках?



Перегляд презентації, що містить ілюстрації різних видів образотворчого мистецтва

Образотворче мистецтво — це реальне або фантастичне відобра­ження дійсності в зримих художніх образах. Залежно від того, як, з якого матеріалу, якою технікою виконано твір, розрізняють такі види образотворчого мистецтва: живопис, графіка, скульптура, декоративно-прикладне мистецтво.

1.Навчальне завдання

Учні обєднуються у чотири групи. Кожна група працює за своїм напрямком(живопис, графіка, скульптура, декоративно-прикладне мистецтво).

Завдання групам: підготуватися до прес - конференції. Ознайомившись з матеріалами, визначити головні риси та особливості кожного виду образотворчого мистецтва. Як підсумок роботи заповнити опорну схему.
Підготуватись до запитань «Журналістів».

2. Самостійне опрацювання матеріалу в групах.

Групи готуються до прес-конференції. Заповнюють опорні схеми. Учитель здійснює поточний інструктаж. Слідкує за правильністю виконання завдання.



3. «Прес-конференція»

Учитель вітає учасників прес - конференції та надає слово кожній групі ( кожна група обирає свого «спікера»). Учні розповідають про характерні особливості видів образотворчого мистецтва. «Журналісти» (учні інших груп) ставлять по одному питанню. Додаток 2



V.Узагальнення і систематизація понять і знань.

Гра «Визнач вид образотворчого мистецтва» діти розглядаючи репродукції картин визначають до якого виду вони відносяться і чому.

VІ.Підведення підсумків роботи на уроці.


  1. Робота за проблемним питанням.

Час повернутись до нашого проблемного завдання. Що ж таке мова мистецтва? Учні порівнюють свої відповіді на початку уроку з висновками, що сформувались у процесі уроку. Записують визначення до опорної схеми.

Мова мистецтва - це засоби вираження мистецтва.

Без слів не можна вірша написати,

Без нот не можна музики заграти,

А у художника є мова –

Це мова фарб, це гамма різнокольорова.


Живе своїм життям картина в рамі.

Сумує мовчки, мовчки веселиться.

Художника невтомними руками,

Його душею створена жар-птиця.


Нам треба тільки добре придивитись,

Нам треба його задум розпізнати:

Чим захотів художник поділитись

І що хотів нам мовчки розказати.


Кожний із видів образотворчого мистецтва має свою специфічну мову.

Мова графіки – це лінії, штрихи, темні і світлі плями.

У живописі користуються фарбами.

Матеріалом для скульпторів є глина, камінь, метал, дерево, пластилін.

Декоративно-прикладне мистецтво прикрашає наш побут: це гончарство, ткацтво, килимарство, писанкарство, художнє різьбярство, вишивка.


  1. «Метод Прес»

  • Зякими видами образотворчого мистецтва ми сьогодні ознайомились?

  • Де ви можете застосувати отримані знання?

  • З роботами яких відомих художників хотіли познайомитись?

3.Оцінювання. Інструктаж щодо виконання домашнього завдання.

- На наступному уроці ми продовжимо знайомитись з видом образотворчого мистецтва – графікою.

Завдання: дібрати візуальний ряд робіт виконаних в графічних техніках.

Додаток1.


Вид мистецтва   

собливості виду мистецтва



Мова виду мистецтва   



Матеріали та інструменти   


Видатні митці та їх роботи  



Графіка













Живопис













Скульптура













Декоративно-прикладне

мистецтво   
















Мова мистецтва -

 
Додаток 2



Додаткові матеріали для учнів

Графіка

Мистецтво виникло разом з іншими видами первісної культури в період становлення первісної людини як соціальної істоти. Най­давніші художні твори — відбитки людської руки, малюнки звірів «штрихами» або заплутаними лініями. Пізніше наскальні малюн­ки зображали звірів, сцени полювання. Отже, найдавнішим видом мистецтва є графіка.

Оскільки основним засобом створення художнього образу у графіці є найпростіший для людини спосіб відтворення побаченого — лінія, крапка, штрих, пляма, що творять контур предмета або фігури,— графіку вважають основою всіх видів образотворчого мистецтва.

• Як ви вважаєте, звідки походить назва цього виду мистецтва?

Графіка — це вид мистецтва, назва якого походить від грецького слова, що в перекладі означає «пишу, дряпаю, малюю». Одним із різновидів графіки є малюнок — найдавніший її вид, з якого і почалося зародження образотворчого мистецтва.

Малюнки можна знайти у наскельному живописі доби неоліту, античному вазописі, середньовічній мініатюрі. Від часів Відродження малюнок набув самостійного значення у формі ескізів, альбомних замальовок, етюдів, які виконують за допомогою олівця, вугілля, крейди, сангіни, різних сортів чорнил,туші, акварелі та ін.

Одним з найвидатніших художників світу, який приділяв багато уваги графіці, є Леонардо да Вінчі — італійський учений та інженер, винахідник та художник. архітектор та анатом, одна з найвизначніших постатей італійського Відродження. Нам Леонардо передусім відомий як художник, хоча сам да Вінчі в різні періоди свого життя вважав себе передусім інженером або вченим. Він приділяв образотворчому мистецтву не так уже й багато часу і працював поволі. Тому художня спадщина Леонардо кількісно незначна, до того ж деякі його роботи втрачені або пошкоджені.

Внесок цього митця у світову художню культуру є важливим навіть на тлі тієї когорти геніїв, яку дало італійське Відродження.

Роботи Леонардо да Вінчі — «Автопортрет», «Ветрувіанська людина», «Голова жінки». В українському образотворчому мистецтві Тарас Григорович Шевченко відомий не тільки як чудовий живописець, а й як видатний графік. Найвідомішими графічними його творами є серія офортів «Мальовнича Україна» (1844), у якій художник відобразив історичне минуле й сучасний йому народний побут та красу природи України.


Додаток 3

Живопис

Ще одним видом образотворчого мистецтва є живопис. Не варто перекладати слово «живопис» українською. Це слово досить зрозуміле й означає «живо писати». Тому живопис (франц. peinture, англ. painting, болг. живопис, польськ. malarstwo, чеськ. malitstvl) — вид образотворчого мистецтва,

пов’язаний із передаванням зорових образів нанесенням фарб (акварельних, гуашевих, олійних, темперних, акрилових та ін.) на тверді або гнучкі поверхні, а також твори мистецтва, створені у такий спосіб.

Живопис уперше з'явився близько 40 тисяч років тому на стінах печер — печерний живопис. Первісні художники, використовуючи природні пігменти, створювали кольорові розписи, героєм яких був звір — джерело життя (їжа) і водночас смертельна загроза для людини. Створені в ті давні часи малюнки вражають майстерністю виконання й виразністю зображення тварин. Так, могутні бики, антилопи, коні мчаться або падають, поранені стрілою, на стінах і склепіннях печер Альтаміра, Ляско, Фон-деТом. (Учитель демонс­трує фотографії розписів печер.

Світ навколо нас — багатобарвний, і це багатство передає саме живопис, мовою якого є колір. Багато століть малюнок та живопис були невід’ємними один від одного. У XIX столітті розмежування живопису та графіки поглибилося й завершилося завдяки творчості імпресіоністів, які нічого не передавали поза кольором, для яких усе лінійне було другорядним. Не малюнок, а кольорові співвідношення предметів, що зображують, стають основним носієм естетичного сенсу живописних творів. Живопис отримує незалежність від малюнка, який раніше був його головною метою, наближаючись до музики.

.

Одним із засновників імпресіонізму є Клод Моне, який наприкінці 1872 року написав знаменитий пейзаж «Враження. Сонце, що сходить». Саме ця картина (impression у перекладі з французької означає «враження») і дала назву цілому художньому напрямку та митцям, які в ньому працюють. Видатним живописцем українського походження є Ілля Юхимович Репін, який залишив по собі багату й різноманітну мистецьку спадщину: його ранні розписи церков в Україні, на жаль, було знищено під час війни; численні жанрові, побутові картини, портрети і твори на історичні теми зберігаються в музеях Росії, України та приватних колекціях. Найвідомішими роботами



І. Рєпіна є «Бурлаки на Волзі», «Запорожці пишуть листа турецькомусултану» (один варіант у Санкт-Петербурзі (Російський музей), другий — у Харківському державному музеї образотворчого мистецтва), «Іван Грозний і син його Іван».

Скульптура Додаток 4

Інакше виглядають скульптурні твори. Скульптура (лат. sculptura, від sculpo — вирізую, висікаю) — ліплення, пластика: вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об’ємну, тривимірну форму і виконані із твердих чи пластичних матеріалів. Скульптура зображує здебільшого людину, рідше —тварин, її головні жанри — портрет, історичні, побутові, символічні, алегоричні зображення, анімалістичний жанр. Художньо-виразні засоби скульптури — побудова об’ємної форми, пластичне моделювання (ліплення), розробляння силуету, фактури, інколи кольору.

Матеріали скульптури — метал, камінь, глина, гіпс, деревина, лід, сіль та. ін. Методи обробляння матеріалу — лиття, кування, карбування, ліплення, різьблення, висікання та ін. Скульптор, виконуючи будь-яку роботу, передусім ліпить у зменшеному вигляді макет (модель) з воску чи вологої глини.

Цей макет (ця модель) утілює ідею майбутнього твору майстра. Потім, керуючись макетом або моделлю, він розпочинає роботу над самим твором.

Без попереднього ліплення глиняного оригіналу й виливання його гіпсового зліпку не обходиться створення жодного більш-менш значного твору скульптури — кам’яний він чи металевий. Щоправда, деякі скульптори (наприклад Мікеланджело) працювали одразу з мармуром, але наслідування їх прикладу вимагає від художника надзвичайної технічної досвідченості, і все одно (за такого сміливого підходу до робити) він ризикує на кожному кроці припускатися невиправних помилок.

Ми згадали прізвище Мікеланджело Буонарроті — видатного італійського скульптора, живописця, архітектора та поета. Основні прикмети творчості Мікеланджело як скульптора — монументальність і пластична потужність, внутрішня напруженість і драматизм образів, благоговіння перед людською красою. Його найвидатнішими скульптурними творами є «Вакх» і «П’єта».

Зараз ми познайомимося з творами ще одного видатного скульптора — Івана Георга Пінзеля — галицького скульптора середини XVIII століття, представника пізнього бароко та рококо, фундатора львівської школи скульпторів. Пінзель створював свої статуї для католицьких костелів і греко-католицьких церков. Роздивіться фотозображення скульптур, створених цим майстром,— «Святий Юрій» (на парапеті Собору Святого Юра у Львові), «Ангел», «Жертвоприношення Авраама» (Музей Пінзеля, Львів). Твори Пінзеля відзначаються емоційністю та динамікою, наданням створеним формам життєвих рис.

Декоративно-прикладне мистецтво Додаток 5
З усіх мистецтв, з якими спілкується людина упродовж свого життя, декоративно-прикладне (декоративно-ужиткове) мистецтво чи не найпоширеніше. Воно виникло в глибині століть, але й у наш час є однією з найважливіших галузей народної творчості. Його історія в усі часи була пов’язана з художніми ремеслами, художньою промисловістю, з діяльністю професійних художників і народних майстрів, а з початку XX століття — також із художнім конструюванням.

Декоративно-прикладне (декоративно-ужиткове) мистецтво — це галузь декоративного мистецтва, яка відповідає за створення художніх виробів, що мають практичне застосування, а також художнє обробляння (оздоблення) побутових предметів (меблі, тканин, знарядь праці, одягу, посуду), а також створення прикрас, іграшок і т. ін.



Невичерпними є форми декоративно-прикладного (декоративно-ужиткового) мистецтва: різьблення по деревині та обробляння металу; вишивання й розписування тканин; плетіння з соломки чи лози; виготовлення виробів із кістки, каменю, скла, глини; обробляння дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння; виготовлення іграшок та багато чого іншого. Досить часто в прикладному мистецтві поєднуються скульптура, живопис, графіка.

У декоративно-прикладному мистецтві завжди проявляються національні риси. В оздобленні різних предметів побуту розрізняють національні особливості, що відображають життєвий уклад, історію, культуру і навіть економіку народу. Коли йдеться про українське декоративно-прикладне (декоративно-ужиткове) мистецтво, то найчастіше згадують роботи народних майстрів — соковиту майоліку Опішні й Косівську кераміку; яскраві килими з рослинним орнаментом, незабутню віртуозну вишивку, матове дерево Гуцульщини; барвисті розписи Петриківки; мерехтливі килими Решетилівки; полтавську вишивку й багато інших унікальних речей.


База данных защищена авторским правом ©shkola.of.by 2016
звярнуцца да адміністрацыі

    Галоўная старонка