Розробка уроку вчителя української мови і літератури Вареник Оксани Володимирівни Полтава 2010 р. 7 клас Тема уроку. Слава не вмре, не поляже Од нині до віка!




Дата канвертавання30.04.2016
Памер113.12 Kb.
Полтавська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №7 ім. Т. Г. Шевченка

Інтегрований урок з української літератури та

історії в 7 класі:
Слава не вмре, не поляже

Од нині до віка!

Розробка уроку вчителя

української мови і літератури

Вареник Оксани Володимирівни

Полтава 2010 р.
7 - клас
Тема уроку. Слава не вмре, не поляже

Од нині до віка!

(Нащадкам про славних українських лицарів – запорізьких

козаків)


Мета уроку: сприяти формуванню національної самосвідомості учнів, прищеплювати любов до Вітчизни, виховувати почуття поваги й гордості за славних предків – героїв; формувати в учнів відчуття краси рідного слова, любов до української культури, народної творчості; удосконалювати навички аналізувати літературні твори і твори живопису.

Обладнання: портрет Дмитра Вишневецького, грамзапис “Пісні про Байду”, репродукція картини І. Рєпіна “Запорожці пишуть листа турецькому султанові”. Виставка літератури на тему: “Історія українського козацтва”.

Тип уроку: інтегрований урок з української літератури та історії.

Хід роботи


У класі оформлена виставка літератури на тему: “Історія українського козацтва”. На дошці – портрет Дмитра Вишневецького, фотографія Дмитра Івановича Яворницького, дати народження і смерті: 1855 – 1940.

За партами юні літературознавці, історики, мистецтвознавці. Кожна група отримала за місяць до уроку завдання опрацювати відповідні теми.


Юні історики.

Звідки походить назва “козак” і що означає?

Початок і розвиток українського козацтва.

Князь Дмитро Вишневецький – перший ватажок і полководець запорізьких козаків.

Дмитро Яворницький – видатний дослідник історії Запорізької Січі.
Юні літературознавці.

Пісенний образ мужнього Байди.

Народні герої, оспівані в думах і піснях.

Дмитро Яворницький як письменник.


Юні мистецтвознавці

Зміст картини І. Рєпіна “Запорожці пишуть листа турецькому султанові”.


Учитель: Така вже доля України, що впродовж століть вона не знала спокою від численних ворогів, які шматували її, руйнуючи міста і села, поневолюючи людей. Становище України, що зазнавала постійних нападів султанської Туреччини та Кримського ханства, стало ще нестерпнішим із середини XV ст.. Україна палала в огні, тисячі й тисячі бранців – українців потрапляли у страшне рабство.Саме тоді й народилося українське козацтво, яке перетворились у могутню силу, боронило рідну землю від ворожих нападів.

Звідки походить назва “козак” і що означає?

Історики: Вчені пояснюютьїї по-різному. Український історик

1 учень О.Ф.Шафонський писав, що дехто вважає, ніби вона пішла від хозар (ще називає їх козари – тюркомовні народи – які в I тисячолітті жили на Лівобережжі України). Інші, за твердженням Шафонського, виводять назву козаків від якогось полководця Касака, який переміг татар.Треті приписують їх початок від країни Гірканії, яка знаходилась на Кавказі.

Сам О.Ф.Шафонський вважав, що назва “козак”пішла від слова “козар “, що означає те ж саме, що й гіркан, тобто легка, подібна до кіз людина, та що гіркани – по-слов’янському (по-давньоруському) названі були козари, а пізніше – козаки.На думку Шафонського, XIV ст.частина гірканів, яких він ще називає черкасами, рятуючись від гніту Золотої Орди, прийшла від Кавказьких гір, від р.Кури, й заснувала м.Курськ, а далі попрямувала на Правобережжя й заснувала м.Черкаси.


2 учень Висвітлення цього питання буде занадто збідненим, якщо не звернутися до глибокого дослідника козацтва, видатного українського історика Дмитра Івановича Яворницького. У 2 томі своєї фундаментальної праці він пише: “... Початок козацтва слід шукати не в Європі, а в Азії”. Він твердить, що слово “козак”, або, правильніше, “казак”, безумовно, східне слово, як і слова “аксак, арак ,байрак, чумак, гайдамак” та багато інших подібних слів, що мають поширене у багатьох тюркських мовах закінчення “ак”1.

Учені – мовознавці у слові “козак”, або точніше “кай-сак”, вбачають два слова: “кай” – легко і “сак” – в’юк, тобто легко – в’ючний.

Слово “казак” уперше зустрічається в Середній Азії: Осілі жителі Середньої Азії, вимовляючи слово “казак”, розуміють

людину неосілу, рухливу, завжди готову до війни, схильну до розбою, грабунку, завоювання, - так пояснює значення слова “козак” Дмитро Яворницький. Спочатку виникло українське городове козацтво, а за ним низове або запорізьке. За місцем свого проживання у пониззі Дніпра, за порогами, вільне козацтво називалося Низовим або Запорізьким Військом.



Початок і розвиток українського козацтва.

Історики: На думку Максимовича, козаки стають історично відомі на

2 учень: Україні вже з 1471 року, коли Київське князівство було перетворене на воєводство. За даними літописця XVI ст.. Мартина Бєльського, 1489 року, під час переслідування татар, які вдерлися на Поділля, сином короля Казимира IV Яном Альбертом попереду литовського війська до притоки Бугу Саврана йшли козаки, що добре знали Побужжя.

У 1512 році козаки разом з поляками й українським населенням брали участь у погоні за татарською ордою, яка вдерлася у південну частину Великого Литовського князівства. Начальниками козаків і поляків були князь Костянтин Іванович Острозький і кам’янецький староста Представ Лянцкоронський.

3 учень: У 1528 році козаки під керівництвом хмельницького старости Предслава Лянцкоронського, черкаського Остафія Дашкевича а старости вінницького й брацлавського брали участь у поході під Турецьке місто Очаків; у цьому поході козаки тричі розбили татар, захопили 500 коней і 30 тисяч голів худоби. З цього часу козаки стали здобувати особливу славу, чому немало сприяв “знаменитий козак” Остафій, чи Остап, Дашкевич, спочатку литовський воєвода, згодом черкасько – канівський староста, православна людина родом з міста Овруча.2

4 учень: Але першим ватажком козаків, який об’єднав їх для спільної мети – боротьби з мусульманами, і поклав початок їхній столиці, названій Січчю, по праву вважається славнозвісний Дмитро Вишневецький.

Князь Дмитро Іванович Вишневецький, справжній козак за натурою і знаменитий вождь свого часу, був нащадком волинських князів Гедиміновичів. Він був власником багатьох маєтків. Польський король призначив його старостою Черкаського й Канівського повітів. Правлячи цими містами, князь відчував невдоволення самим собою: його душа жадала воєнної слави і ратних подвигів. Тоді він заповзявся думкою захистити кордони польсько – литовської держави влаштованим на острові Дніпра міцним замком із сильною залогою. Очевидно, Вишневецький у цьому випадку намірився здійснити те, чого раніше прагнув Остафій Шашкевич. Тому Вишневецький опинився на Дніпрі й розташувався на острові Хортиці, звідки розраховував розпочати постійні набіги на мусульман. Для цього він 1556 року влаштував тут земляний “город” навпроти Кінських Вод, поблизу Протовчі, який згодом послужив запорізьким козакам прототипом Січі.

5 учень: Вишневецький став одним із перших полководців українських козаків. Саме під його командуванням відбулися перші гучні сухопутні й морські походи запорожців на Крим і Туреччину. Історики вважають, що саме Вишневецький запровадив на Січі човни з буйволових шкур, щоб легше було, в разі потреби, переносити їх на руках по суходолу.

Під час одного з походів князь Вишневецький потрапив у полон і в кайданах був відісланий до Туреччини. Палаючи люттю до полоненого за руйнування Криму й південних міст, турки вирішили піддати його найлютішій страті: кинути живим з високої вежі на залізні гаки, вмуровані в стіну. Вишневецький при падінні зачепився ребром і висів так якийсь час живим, лаючи ім’я султана і проклинаючи мусульманську віру, доки його не вбили турки, не стерпівши цих прокльонів. Народ зберіг у своїй пам’яті величний образ князя і оспівав його трагічну загибель у пісні про козака Байду.

Пісенний образ мужнього Байди.

Літературознавці: Крізь бурхливі століття пронесли українські кобзарі пісню

1 учень: про відважного козака Байду, який пішов на мученицьку смерть, не зрадивши рідної землі. Понад чотириста років прославляє наш народ безсмертного Байду в пісні.

Звучить “Пісня про Байду”.

Козак Байда – сміливий захисник своєї вітчизни, її вірний син і оборонець. Риси характеру героя виразно розкриваються у 3-х ситуаціях. Перша з них, де показана безтурботність Байди, який п’є, гуляє, здається невмотивованою відповідно до головної патріотичної ідеї пісні. Насправді уже на початку, в описі розваг Байди, в пісні ніби ненароком наводиться запитання його: “Ой цюро ж мій молодесенький?” У другій частині цар турецький підкупом хоче схилити Байду до зради батьківщини, навіть пропонує поріднитися з ним, аби тільки зробити його своїм спільником. Але Байда вірний своєму народові, він з презирством відкидає ганебні пропозиції, воліє краще вмерти, ніж стати зрадником.

2 учень: Головний пафос пісні переданий у третій частині, де показано, як, перемагаючи страшні муки, Байда відплачує царській родині:

Ой як стрілив – царя вцілив,

А царицю – в потилицю,

Його доньку – в головоньку,

“Отто ж тобі, царю,

За Байдину кару!”

Картина розправи вже приреченого на смерть Байди із своїми ворогами приводить до висновку: доки серце б’ється в грудях, треба шукати і знаходити засоби боротьби з ворогом. У пісні стверджується думка, що ніколи загарбники не зможуть поневолити народ, який відстоює свою волю і незалежність.

Літературознавці: Народні герої, оспівані в думах та піснях.

Козаків Січі називали у народі “святими лицарями”. Звитяжні запорожці ставали улюбленими героями народних дум та пісень. Так, у “Думі про Самійла Кішку” оспівується герой, який провів у неволі 25 років, але “не потурчився, не побусурманився”. Кішка організував повстання на турецькій галері і повернувся в Україну. Він вірний своїй батьківщині, своєму народові.

Такою ж змальована і Маруся Богуславка, що визволяє з турецької неволі сімсот козаків.


1 учень: Історія знає чимало героїв, які боролися проти польської шляхти, що хотіла поневолити наш народ, потоптати нашу землю. Це Данило Нечай, Максим Кривоніс, Іван Богун, Богдан Хмельницький. Ми із вдячністю згадуємо цих героїв, а ще більше читаємо про них в історичних піснях та думах, що оспівали їхні подвиги. У боротьбі з польською шляхтою з великою силою проявилися військовий талант Богдана Хмельницького і незвичайна мужність його військових соратників. Цих народних улюбленців, які очолили рух за волю і незалежність України, змальовано як мудрих ватажків, завзятих воїнів, полум’яних патріотів та надійних оборонців українських свобод.

Головним героєм багатьох пісень є Богдан Хмельницький, оточений глибокою пошаною і любов’ю козаків та всього народу. У пісні “Ой Богдане, батьку Хмелю” підкреслено його талант полководця, силу і відвагу:

Знає Корсунь і Пилява,

Знають Жовті Води,

Як водив своє козацтво

Богдан у походи.

У пісні “Гей, не дивуйтесь, добрії люди” всевидющі кобзарі звеличали сміливість та безстрашність перед ворогом Богдана Хмельницького і Максима Кривоноса. Богатирська сила Максима Кривоноса розкривається в батальних картинах :

Перебийніс водить немного –

Сімсот козаків за собою ,

Рубає мечем голови з плечей ,

А решту топить водою.

Славного побратима Максима Данила Нечая оспівано у пісні “Ой, з – за гори високої”. У пісні розповідається про битву Данила Нечая і його героїчну смерть під містечком Красним .Титанічна сила героя , велич його бойового подвигу розкривається за допомогою гіперболи:

Ой не встигнув козак Нечай

На коника спасти ,

Взяв ляхами, як снопами,

По два ряди класти .

2 учень: ... Хвилюються на пагорбах дозрілі жита, черкають серпами женці, а розігнувши натомлені спини, бачать, як увесь видолинок наче зацвів червоними маками – то йде запорізьке військо. Женці ще здалека впізнають молодцюватого Дорошенка, що веде народ; доброю посмішкою проводжають бувалого в бувальцях Сагайдачного.

У виконанні учнів звучить пісня “Ой на горі да женці жнуть.”



Дмитро Яворницький – видатний дослідник Запорізької Січі.

Із історією козацтва пов’язане ще одне ім’я, ім’я великого вченого Дмитра Івановича Яворницького. Видатний український історик, археолог, етнограф, фольклорист і письменник академік АН УРСР. З осені 1896 р. – приватний доцент Московського університету, де викладав археологію та історію українського козацтва. У цей час Яворницький завершив 3-х томну працю “Історія запорізьких козаків”

Щороку влітку Яворницький організовував і вів археологічні розкопки та фольклорно-етнографічні експедиції в Україні, зокрема на Запоріжжі. 1902 р. на запрошення Катеринославського наукового товариства Дмитро Іванович очолив новостворений Катеринославський історично-краєзнавчий музей і обіймав посаду директора до 1933 р. За час роботи перетворив цей заклад на один із найкращих музеїв України. Поповнюючи його матеріалами власних археологічних та етнографічних експедицій, а також подарованими чи купленими експонатами (рукописи, картини, зброя і одяг запорожців тощо) , Яворницький створив унікальну колекцію матеріальних пам’яток із Запоріжжя і Південної України.

Дмитро Іванович Яворницький підтримував дружні й творчі зв’язки з видатними діячами української та російської культури , зокрема, з І. Рєпіним, М. Лисенком, Б.Грінченком, М. Старицьким, Лесею Українкою, М. Сакса ганським. Своєю дослідницькою працею Яворницький пробуджував інтерес інтелігенції не лише до історії запорізьких козаків, а й загалом до історії й культури українського народу, надихав українських художників, композиторів, поетів. “Щось магічне від отих запорізьких козаків було в особистості “діда Яворницького» ,- писав Борис Олійник. –До нього тяглися світочі української й російської літератури й мистецтва. Особливе побратимство єднало вченого з геніальним російським художником Іллею Рєпіним. Власне, саме Дмитро Іванович прихилив Іллю Юхимовича до козацької стихії. І то не лише теоретично, а й особистою участю, “зігравши роль” писаря для знаменитої картини Рєпіна “Запорожці пишуть листа турецькому султанові”.



Зміст картини І. Рєпіна “Запорожці пишуть листа турецькому султанові”

Видатний російський художник Ілля Рєпін створенню картини “Запорожці “ віддав 12 років життя. На картині показано, як козаки пишуть листа турецькому султанові.

Весь величезний простір заповнений людьми, які збиралися для захисту рідної землі від небезпечних південних та західних сусідів.

Зверніть увагу на центральну фігуру картини. Це кошовий отаман Іван Сірко. У нього мужнє обличчя, проникливий погляд. Все в його постаті свідчить про силу і відданість. Саме такий отаман міг розгулювати на козацьких “чайках” по Чорному морю і здійснювати сміливі походи в Крим. Та й вся невеличка група козаків на картині – люди мужні, з обвітреними в боях обличчями. Таким не страшний ворог. Вони впевнені у своїй правоті, силі, вірять у своїх товаришів. Козак з піднятою рукою ніби запрошує нас придивитися пильніше і побачити дим вогнищ, списи, голови козаків. Адже, у боях і походах гартувалася мужність, сміливість, безстрашність, сила волі й духу.


Збірний образ козаків у вірші С. Руданського “Ахмет lll і запорожці”.
Український поет Степан Руданський написав вірш “Ахмет третій і запорожці”.(Зачитується уривок) :

Ти , султане,чортів сину,

Кате сербів і Подолі,

Папуго ти кримська, Єгипетський ти свинарю, Сово русолимська!Ти –погана свинячая Морда, не підмога, І дурень ти, а не сторож

У нашого Бога. Не годен ти нас, хрещених, І десь цілувати, А не те, щоб Запорожжя

Під собою мати!..

Використовуючи гумористичні засоби, поет створив збірний образ веселих, сповнених невичерпного гумору козаків, вірних оборонців й захисників рідної землі.

Учитель Минуло п’ять століть, як у хроніках, літописах, державних документах, в піснях та думах закарбувалась й розвивалась історична панорама однієї з найгероїчніших і найдемократичніших сторінок світової історії – Запорізької Січі, козацького війська. Народна творчість розповідає про козаків–героїв прийдешнім поколінням, плекаючи в них любов до рідного краю та гордість за наших славних предків, які наклали головами в нерівній борні, відстоюючи свою волю та незалежність. Вдячні нащадки довго зберігатимуть пам’ять про тих, хто боронив честь і свободу нашої Батьківщини.



Слава не вмре, не поляже Од нині до віка!

1 Яворницький Д. Історія запорізьких козаків у З-х т. Л., 1992р. Т.1с.8

2 Яворницький Д. Історія запорізьких козаків у З-х т. Л., 1992р. Т.1с


База данных защищена авторским правом ©shkola.of.by 2016
звярнуцца да адміністрацыі

    Галоўная старонка