Робоча програма навчальної дисципліни історія національних меншин в Україні




старонка1/2
Дата канвертавання30.04.2016
Памер497.93 Kb.
  1   2
Одеський національний університет ім. І.І.Мечникова
Кафедра історії України

ЗАТВЕРДЖУЮ”

Проректор
_________________________

“____” ____________20___р.



РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

___________Історія національних меншин в Україні_______________

(навчальної дисципліни)

_______________напряму підготовки_ ________0203_Історія________________

(шифр і назва напряму підготовки)

для спеціальності___________ 6. 020302 історія ______________________________

(шифр і назва спеціальності (тей)

спеціалізації_______________історія України_________________________________

(назва спеціалізації)

інституту, факультету_історичного _факультету______________________________

(назва інституту, факультету)


Кредитно-модульна система

організації навчального процесу

2012–2017


Робоча програма навчальної дисципліни Історія національних меншин в Україні

для студентів за (назва навчальної дисципліни)

напрямом підготовки __ 0203_Історія __, спеціальністю ___ 6. 020302 історія__.

“___” __________, 2012. - _____ с.

Розробники: кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Новікова Людмила Володимирівна

Робоча програма затверджена на засіданні кафедри історії України


Протокол № ___ від “___” ______________ 2012 р.
Завідувач кафедрою ___________________________ (_Хмарський В. М._)

(підпис) (прізвище та ініціали)

Схвалено методичною комісією за напрямом підготовки

(спеціальністю) ___ _________Історія_____________

(шифр, назва)
Протокол № ___ від “___” ______________ 2012 р.

Голова методичної комісії ______________ (__Шабашов А. В.)

(підпис) (прізвище та ініціали)

©Одеський національний університет, 2012


1. Опис навчальної дисципліни


Найменування показників

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни

денна форма навчання

заочна форма навчання

Кількість кредитів –3

Галузь знань

Гуманітарна

0203_Історія

(шифр і назва)



Спецкурс


Напрям підготовки

6. 020302 історія

(шифр і назва)


Модулів – 2

Спеціальність

(професійне спрямування):

_____історія__________


Рік підготовки:

Змістових модулів – 2

3-й



Індивідуальне

науково-дослідне

завдання__реферат_________

(назва)


Семестр

Загальна кількість

годин –


6-й



Лекції

Тижневих годин для денної форми

навчання: 8

аудиторних –4

самостійної роботи студента –2



Освітньо-кваліфікаційний рівень:

бакалавр


24 год.

18 Год.

Практичні, семінарські

-

год.

Лабораторні

-

год.

Самостійна робота

16 год.

12 год.

ІНДЗ: 8 | 6 год.

Вид контролю: Залік


Примітка:

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить:

для денної форми навчання –50:50

для заочної форми навчання – 50:50



2. Мета та завдання навчальної дисципліни

Мета спецкурсу: формування у студентів поняття про багатомірність української історії у цілому і у регіональному аспекті, про складну структуру соціальної спадщини, у творенні якої приймали участь всі народи, що проживали на українських землях. Виховний потенціал спецкурсу полягає у формуванні почуття поваги до різних національностей, виробленні мотивації толерантної поведінки. Завдання курсу – ознайомлення студентів з загальною та спеціальною історією етнічних груп України, що мають статус національних меншин у сучасній Українській державі, а також тих етносів, що були етнічною меншістю у певний період історії України.
Завдання спецкурсу: студенти мають оволодіти фактичним матеріалом з історії національних меншин України, навчитися аналізувати окремі факти, вільно висловлювати свої думки усно й на письмі, ознайомитися з рекомендованою обов’язковою та, по можливості, додатковою літературою, навчитися аргументовано і з пошаною до чужої думки вести дискусію з окремих проблем, виявити творчий підхід до розгляду окремих питань у рефератах, самостійних та іншого типу роботах. Крім того, студенти повинні оволодіти вмінням використовувати матеріал з історії національних меншин України при засвоєнні інших предметів соціо-гуманітарного циклу. Важливою складовою знань та вмінь студентів має стати оволодівання методикою критики джерел, тому що специфіка пошуку історичних фактів з історії національних меншин полягає в тому, що існують певні проблеми з віднесенням окремих осіб до даної етнічної або етно-конфесійної меншини. Історичні знання, які вони отримують під час прослуховування спецкурсу, мають включати в себе хронологію з історії окремих етнічних меншин, у тому числі специфічну періодизацію, місце певної меншини у соціально-економічному, культурному, суспільно-політичному житті в Україні, персоналії, чинники формування поліетнічної структури населення України впродовж її історії, проблеми у стосунках між різними етнічними групами, їх взаємовпливи та культурне збагачення, роль окремих меншин в Україні у суспільно-політичних та культурних процесах відповідних національних держав.
У результаті вивчення даного курсу студент повинен

знати: мати уявлення щодо часу та регіонів розселення національних (етнічних) меншин в Україні, ролі їх в історії України, значення перебування на території Україні в їх загальній народній та державній історії, знати головний фактаж щодо переселення на територію України певного етносу, його соціально-економічного та культурного розвитку, діяльності окремих персоналій.

вміти: вільно володіти головним фактичним матеріалом, працювати зі статистичними матеріалами та літературою, вміти виділяти окремі періоди в історії певних національних груп, давати оцінку діяльності окремим персоналіям, а також робити оцінку міжетнічним взаємовпливам в історичному аспекті. Студенти мають чітко уявляти причини конфліктів, вміти виділити позитивний досвід міжнаціонального спілкування, розглядати етнічні групи з точки зору наявної в їх середовищі соціальної диференціації, враховувати внутрішні культурні відмінності.
3. Програма навчальної дисципліни

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І. Загальний огляд історії національних меншин в Україні (ІХ-початок ХХІ ст.).

Тема 1. Вступ до спецкурсу. Частина І: Середньовіччя та ранньомодерна доба.

Вступ до вивчення історії національних меншин в Україні. Предмет та завдання курсу. Основні теоретичні проблеми. Особливості термінологічного апарату. Характеристика потенціалу джерельної бази. Головні етапи у вивченні історії національних меншин. Історична бібліографія.

Загальний огляд історії різних етносів на території України.

Частина І: Середньовіччя та ранньомодерна доба. Характеристика історіографії. Головні чинники формування багатоетнічного складу населення в добу середньовіччя (з часів Київської Русі до 1569 р.). Процес формування багатоетнічного складу населення. Кримське ханство та кримські татари. Міжнаціональні (міжконфесійні) відносини. Місце національних меншин в демографічній і соціальній структурі суспільства. Роль в економічному та політичному розвитку суспільства на території України. Головні чинники формування багатоетнічного складу населення в ранньомодерний період (з 1569 р. до кінця XVIII ст. ). Процес формування багатоетнічного складу населення в ранньомодерний час. Міжнаціональні (міжконфесійні) відносини. Місце національних меншин в демографічній і соціальній структурі суспільства. Роль в економічному та політичному розвитку суспільства на території України.


Тема 2. Частина ІІ: Модерний період.

Особливості формування етнічного складу населення на українських етнічних землях у новий час. Характеристика регіональних особливостей. Національний склад населення Південної України. Місце національних меншин у соціально-економічному розвитку України у новий час. Загальна характеристика. Участь представників національних меншин України у суспільно-політичному житті. Загальна характеристика. Проблема національних меншин в українській політичній думці середини ХІХ - початку ХХ ст. Особливості національної політики Російської імперії та її значення для розвитку культури та національної свідомості представників національних меншин (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.). Особливості статусу національних меншин в Австрійській імперії (Австро-Угорщині). Загальний огляд історії різних етносів на території України.


Тема 3. Частина ІІІ. Новітня історія.

Національні меншини України у 1917-1920 рр. Еволюція офіційної національної політики в УСРР та УРСР у 20-30-х рр. ХХ ст. (коренізація та її згортання). Політичні репресії і доля національних меншин України в ХХ ст. Депортація народів під час Другої світової війни та її наслідки. Доля кримських татар. Особливості історії національних меншин України у другій половині ХХ ст. Роль у відбудові народного господарства. Державна національна політика та її вплив на динаміку формування національного складу. Участь національних меншин у розвитку економіки, науки, культури. Процес політичної реабілітації в радянську добу та національні меншини. Особлива політика союзного та українського радянських урядів у питанні повернення кримських татар. Урядові пропозиції створення автономії у місцях їх депортації. Остаточна реабілітація кримських татар. Головні засади правового становища національних меншин в Україні за доби незалежності. Національна політика як важливий аспект європейської інтеграції.


Тема 4. Історія етнічних меншин в регіональному вимірі: Одеська область та місто Одеса: загальна характеристика.

Історія етнічних меншин в регіональному вимірі: Закарпатська, Чернівецька та Одеська область. Роль окремих етнічних груп у історичному, зокрема, культурному, розвитку регіонів (угорців, ромів, молдаван, румунів, гагаузів). Динаміка розвитку етнічної структури цих областей: короткий огляд.

Загальний огляд етнічної історії м. Одеси. Історіографія питання. Публікація джерел. Передумови та етапи формування етнічної структури населення міста у XVIII-ХХІ ст. Періоди: XVIII ст. («османський»), кінець XVIII - перша половина ХІХ ст.; друга половина ХІХ – початок ХХ ст.; 1917-1920 рр.; 20-ті-30-ті рр.. ХХ ст.; Друга світова війна; друга половина ХХ ст.; доба незалежності України.

Головні особливості етапів, фактори формування етнічної структури населення. Динаміка змін в етнічній структурі по періодам (статистика). Період кінця 18-початку ХХ ст. Значення етнічної складової у питанні стосовно заснування міста. Вплив етнічної структури населення міста на його полі культурний характер та імідж у світі та в імперії. Поліетнічність як чинник міської забудови, соціально-економічного розвитку, міжетнічних та міжконфесійних стосунків. Зони конфлікту у сфері міжетнічних відносин. Місце представників різних етносів у суспільно-політичному житті міста. Роль у розвитку благодійності. Участь представників різних етнічних груп в управлінні містом. Дерібас. Ланжерон. Воронцов. Г.Маразлі. Дані про етнічний склад та соціально-професійну структуру різних етнічних груп населення Одеси за переписом населення 1897 р. Роль національних груп у розвитку міської культури та релігійної інфраструктури. Місце Одеси в загальній національній історії окремих етнічних груп: греків, болгар, євреїв.



Етнічні групи Одеси під час подій 1917-1920 рр. Соціально-економічне, суспільно-політичне життя. Активізація національних рухів і Одеса. Ставлення до української державності як національної. Соціальні конфлікти.

Етнічні групи Одеси у 1920-1930-х р. Динаміка, роль у соціально-економічному житті, особливості радянізації. Коренізація та її наслідки. Політичні репресії. Друга світова війна та етнічні групи в Одесі. Історія національних груп в Одесі у другів половині ХХ ст. Доба незалежності України. Активізація культурно-освітнього життя, створення громадських організацій, участь у соціально-економічному, суспільно-політичному та культурному житті міста.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ. Історія окремих національних груп на території України.
Тема 5. Історія єврейської етнічної групи та іудейської релігійної громади на території України. Частина І. Іудейська громада на території України з І тис. до н.е. до кінця 18 ст.

Історія єврейської етнічної групи та іудейської релігійної громади на території України. Особливості етноніму. Етноніми, що вживається не іудеями. Етноніми за територією виходу (сефарди, ашкеназім). Іудеї та караїми. Кримчаки. Кількість в Україні за переписом 2001 р.

Іудейська громада на території України з І тис. до н.е. до середини 18 ст. Історія іудейських та єврейських громад на території України: головні особливості та етапи. Єврейські громади на українських етнічних землях до початку ХVIІ ст. Поява іудейських громад в Криму у І тис. до н.е. Іудейське населення Східної Європи у І тис. н.е. Хазарський каганат.

Київська Русь. Громада в Києві у Х ст. Переселення на сучасні західноукраїнські землі. Особливості соціальної структури, місце в економічній та суспільній історії періоду.

Польсько-литовська доба. Особливості історії євреїв (іудеїв) у середньовічній Європі як передумова їх переселення на схід. Двозначність статусу «людей короля». Протекція князівської влади. Переселення з Литви. Переселення караїмів внаслідок перемоги над татарами Вітовта. Законодавство Вітовта щодо євреїв. Переселення з Польщі. Правові та майнові обмеження. Право вигнання з міст. Роль у соціально-економічному та культурному житті. Протекція магнатів. Активізація переселення після Люблінської унії. Самоуправління єврейського населення в Речі Посполитій. Місцеве самоуправління, представлене кагальною організацією зі складним набором функцій, від фіскальних до моральних. Самоуправління на загальному рівні – Ваад (представницький орган) чотирьох земель Речі Посполитої. Намір поширити землеволодіння та соціально-економічний устрій Речі Посполитої в українських землях як передумова зміни занять верхівки єврейської громади. Система оренди в українських землях Речі Посполитої.

Проблема українсько-єврейських відносин під час Національно-визвольної революції українського народу у 17 ст. Соціально-економічні, релігійні та політичні причини загострення відносин. Соціальна диференціація всередині громади. Єврейська громада перед вибором лояльностей. Євреї у козацтві. Реєстр 1649 р. Умови Зборівської та Білоцерківської угод та їх загальні наслідки для єврейського населення українських земель. Лжемесійний рух у другій половині 17 ст.

Єврейське населення України наприкінці 17-18 ст. Обмеження на постійне проживання іудеїв в Російській православній державі. Протекція окремих гетьманів єврейським купцям як засіб до здійснення самостійної політики в Гетьманщині. Козацька старшина єврейського походження. Герцики. Маркович. Конституція П.Орлика і питання майбутнього іудейської релігії в Україні. Євреї та гайдамацький рух. Коліївщина. Рабі Нахман в Умані. Лжемесійний рух. Франк. Зародження хасидизму в Україні. Баал Шем Тов. Євреї-козаки та купці в Новій Січі. Зародження руху гаскали у 18 ст.
Тема 6. Історія єврейської етнічної групи та іудейської релігійної громади н території України. Частина ІІ. Євреї в Україні з середини ХІХ до початку ХХІ ст.

Єврейська громада в українських землях у складі Російської та Австрійської імперій, кінець 18- поч. ХХ ст. Переселення у Південну Україну з території Білорусі. Релігійно й економічно визначена протекційна політика уряду. Введення межі осілості євреїв у Російській імперії. Соціальна та культурна диференціація. Соціальні проблеми. Спроби державної політики асиміляції. Освітня політика. Заснування землеробських поселень на півдні України. Особливості законодавства стосовно євреїв Миколи І. Ліквідація кагалів в 1844 р.

Євреї під час Кримської війни. Роль у розвитку економіки, культури. Єврейська благодійність. Виселення з містечок у другій половині ХІХ ст. Значна частка міського населення (40%) серед національної громади наприкінці ХІХ ст. Участь представників єврейської групи у суспільно-політичних рухах.

Дискусія щодо назви етнічної групи і участь в ній М.І.Костомарова.

Єврейські погроми, їх причини. Спроби протистояння. Негативна реакція з боку української інтелігенції на погроми. Розвиток релігійної та політичної думки. Книга Л.Пінскера «Автоемансипація». Поява сіоністського руху. Т.Герцль «Європейська держава». Сіоністський і робітничий рух: проблема об’єднання. Палестинофільство. Утворення землеробських колоній в Палестині та США. Поява культурних товариств на захист єврейської культури.

Роль представників єврейської громади в економічній, суспільній та культурній історії Одеси з кінця ХVIII до початку ХХ ст.

Єврейські громади на українських етнічних землях у складі Австрійської імперії у ХІХ – на початку ХХ ст.

Єврейська громада у період з 1917-1920 рр. Лютнева революція й ліквідація межі осілості. Єврейські політичні партії. Закон про національно-персональну автономію та спроба його реалізації. Єврейські погроми. Питання про відповідальність.

Євреї в Україні у 1920-1930-х рр. Особливості соціально-економічного та політичного становища, характерні риси розвитку культури. Роль у розвитку науки в Україні. Значна чисельність серед міського населення в УСРР та західноукраїнських землях. Засоби боротьби з традиційними стереотипами стосовно єврейського населення. Урядова боротьба проти сіоністських або псевдо-сіоністських організацій та партій. Заснування землеробських поселень в УСРР та Криму. Калініндорфський на Херсонщині, Фрейдорф в Криму та ін. Високий рівень механізації праці та соціальних умов в окремих районах внаслідок закордонної допомоги. Створення на їх основі національних районів. Відток єврейського населення з території України внаслідок створення Єврейської автономної області в Хабаровському краї. Репресії.

Євреї України під час Другої світової війни. Євреї в Галичині. Створення юденратів. Трагедія єврейського народу. Бабин Яр та інші місця масового знищення єврейського населення. Масові самовбивства під час війни. Події в Одесі під час окупації. Табори смерті. Участь у Русі Опору та ставлення з боку українського населення та представників церкви до проблеми політичного вбивства та геноциду євреїв. Значне зменшення кількості представників єврейської етнічної групи в містах України.

Єврейська етнічна група в Україні у другій половині 40-х рр. ХХ ст. - на початку ХХІ ст. Створення єврейської держави Ізраїль та еміграція євреїв. Роль у розвитку науки і культури України. Культурна асиміляція частини євреїв. Проблема визнання трагедії Бабиного Яру. Активізація національного життя в період перебудови. І з’їзд єврейських організацій та громад СРСР. Ваад.

Національно-культурне життя єврейської громади у незалежній Україні.

Історія єврейського населення Одеси. Періодизація. Роль у економічному та культурному житті міста. Єврейські письменники в Одесі. Єврейська благодійність. Обмеження та участь у роботі міської адміністрації. Погроми. Організація загонів самооборони.
Тема 7. Історія російської етнічної групи в Україні. Ч. 1.

Російська етнічна група в Україні. Етнонім, його еволюція. Дослідницька проблема поєднання етноніму та політоніму на певних історичних етапах. Формування російської етнічної групи на території України. Регіональний аспект. Історія російської етнічної групи на українських землях з княжих часів до середини 17 ст. Горюни. Російська політична еміграція до ВКЛ у 16 ст. Єресь Сільвестра Косіва та його послідовники в Україні. Андрій Курбський та його науковий гурток на Волині. Його роль у розвитку культури та захисті православної церкви. Іван Федорів та значення його діяльності у розвитку друкарства в Україні. Росіяни у козацтві. Спільні походи українських та російських козаків проти татар та турків. Новий етап переселення росіян в Україну у зв’язку з подіями Визвольної війни. Воєводи та російські гарнізони в Україні. Роль російських військових у забезпеченні військової підготовки армії Б Хмельницького. Служила офіційна колонізація. Міжетнічні шлюби. Проблеми міжетнічних взаємин як наслідок недоліків у політичних українсько-російських відносинах та економічної конкуренції у містах. Російські купці та посли. Переселення старообрядців до України. Особливості історії росіян на українських землях у другій половині 17-18 ст. Участь в органах управління. Князь Шаховський. Петро Румянцев. Григорій Потьомкін. Місце росіян у землеволодінні та розвитку промисловості в Україні. Поміщицька колонізація і переселення кріпосних селян. Росіяни в історії півдня України. Офіційне й стихійне переселення. Використання російським урядом російських переселенців для забезпечення державного захисту завойованих та приєднаних територій.

Політичні та соціально-економічні причини активізації переселення росіян у ХІХ ст. Головний регіон переселення – південь України. Представники росіян в адміністративних органах в Україні. Генерал-губернатори: М.С.Воронцов, Д.Г.Бібиков, С.О.Кокошкін, М.Драгомиров, Ф.Ф.Трепов. Роль росіян у соціально-економічному розвитку України. Місце росіян у суспільно-політичному розвитку. Участь у народництві, робітничому русі, соціал-демократичному русі, політичних партіях. Роль у розвитку культури в Україні. Роль росіян-уроженців України у розвитку російської культури. Некрасов.
Тема 8. Історія російської етнічної групи в Україні. Ч. 2. Білоруси в Україні.

Відток російського населення у зв’язку з подіями Першої світової війни та революцій, 1914-1920 рр. Політична диференціація суспільно-активного російського населення. Ставлення до української державності. Росіяни в радянський період. Загальна динаміка зміни частки в національній структурі українського суспільства. Участь в радянських та партійних органах. Стихійна та офіційна організована імміграція. Політичний та соціально-економічний аспекти. Роль росіян у формуванні робітничого класу в Україні та урбаністичних процесах. Коренізація. Створення національного району. Участь у розвитку культури в Україні. Політичні репресії. Друга світова війна. Участь у підпіллі та партизанському русі. Історія російської етнічної групи в Україні в другій половині ХХ ст. Участь у соціально-економічному, політичному та культурному житті України. Роль росіян-вихідців з України в історії СРСР цього періоду. Російська етнічна група в Криму. Російська національна меншина у добу незалежності. Російська та російськомовна культури в Україні: проблема співвідношення, змісту та суб’єктності.

Росіяни в історії Одеси у кінці 18-на початку ХХ ст. Роль в формуванні населення міста, в історії промисловості, культури. Росіяни в адміністрації.
Білоруси

Історіографія питання. Коротка характеристика етногенезу та етноніму. Релігійна приналежність. Чисельність білорусів за переписом населення 2001 р. Регіони сучасного розселення в Україні.

Досвід політичного співжиття в Київській Русі та Великому князівстві Литовському та Руському. Історія переселення білорусів на українські етнічні землі та на сучасну територію України. Фактори переселення, головні етапи та їх особливості. Соціально-правове становище переселенців. Заснування населених пунктів.

Роль білорусів у соціальному розвитку та політичних подіях в Україні 16-18 ст. Білоруси в історії України у кінці 18-початку ХХ ст. Участь у суспільно-політичних рухах. Національні об’єднання та національний рух. Участь у розвитку культури в Україні.

Білоруси в радянській Україні. Розвиток соціальної структури. Участь у суспільно-політичному житті. Репресії. Білоруси в Україні під час Другої світової війни. Білоруське населення України у другій половині ХХ ст. Білоруси в незалежній Україні. Активізація національно-культурного життя. Створення національних організацій.

Білоруська етнічна група в Україні з останньої чверті 18 ст. до початку ХХ ст. Білоруси України у ХХ-на початку ХХІ ст.

Чисельність білорусів в Україні на 2001 р.

Найдавніші поселення створювалися на території Рокитнівського району Рівненської області.

Значна кількість переселилася в східні райони Українського Полісся і на Слобожанщину після першого поділу Речі посполитої.

У кінці 18- на початку 19 ст. у Північному Причорномор’ї виникає ряд військових поселень з білорусів (с. Бармашово, Малєєвка та ін.). Ці села заснували вихідці з Кобилецького повіту Могилівської губернії, звідки вони були переселені у 1812 р. у зв’язку з утворенням на їх місці військових поселень – Євецького мушкетерського полку. Хоча вони були переселені примусово, однак одержали права іноземних колоністів.

Наумко: зараховує до білоруських переселенців переселенців зі Смоленської губернії у 1807-1812 рр. Переселено 3002 чол. До Олександрійського повіту Катеринославської губернії. Переселенці одержували кошти на переїзд «до перших жнив2, по 15 дес. Землі на кожну особу чоловічої статі, звільнення від податків протягом 5 років. Заснували 4 села – Бельманку, Гайчул, Темрюк, Гусарське. Поступово їх обмежили в правах, ому що зменшувалася кількість вільних земель.

Виникнення інших поселень на півдні пов’язано з аграрним перенаселенням білоруських губерній (с. Сурсько-Литовське Дніпропетровської області). Також це переселення було зумовлено розвитком капіталістичних відносин.

В радянський час білоруси мігрували у промислові центри.
Тема 9. Історія польської етнічної групи в Україні. Частина І. Княжі часи - перша половина 19 ст.

Етнонім. Час формування народу. Неоднорідність за етнічною структурою в окремі історичні періоди (мазури та ін.). Чисельність за переписом 2001 р. Головні регіони розселення.

Головні етапи історії польської громади в Україні.

Поляки в історії України з княжої доби до кінця ХVIII ст.: роль в економічному, суспільно-політичному та культурному розвитку. Місце в історії Київської Русі. Участь у переселенні слов’ян до Східної Європи. Червенські міста. Офіційна військова колонізація. Династичні шлюби та їх політичні наслідки. Заснування католицької місії в Києві. Вплив на топоніміку Києва. Поляки в історії Галицько-Волинського князівства.

Польсько-литовська доба і початок польської офіційної колонізації та політики правної та культурної асиміляції православного населення. Дальший розвиток католицької церковної організації в Україні як ознака збільшення кількості католицького населення.

Соціальний склад переселенців. Переселення польських селян у сер. 16-17 ст. Польські військові в Україні. Польське населення Галичини та Львова. Особливості соціальної структури. Жолкєвські.

Поляки у козацтві до середини 17 ст. Представ Лянцкоронський. Бернард Претвич. Поляки в реєстровому козацтві. Шляхта на чолі реєстрових полків після Ординації 1638 р. Організація анти-татарської боротьби поляками.

Проблема участі поляків у заселенні українських земель Наддніпрянщини. Питання про так звану «цивілізаційну роль» Речі Посполитої.

Поляки під час Визвольної війни. Вибір лояльності. Поляки у козацькому війську за реєстром 1649 р. Король Речі Посполитої Ян Казимир у Львові (1655).

Поляки у другій половині 17-18 ст. Переселенські хвилі 17-18 ст. Зосередження на території західноукраїнських земель та Правобережжя.

Поляки і гайдамацький рух. Поляки у Новій Січі. Участь у заселенні Південної України.

Особливості розвитку культури у другій половині 17-18 ст.

Головні тенденції в історії польської громади в Україні з кінця 18 до початку ХХ ст. У складі двох імперій.

Еволюція у ставленні до поляків з боку російської влади: від Катерини ІІ до Олександра І. Значення діяльності Едукаційної комісії. Т.Чацький, Г.Колонтай. Відкриття Кременецького ліцею.

Наслідки поразки національно-визвольного повстання 1830-1831 рр. та польського руху у 1830-х рр. Зміна у становищі польської громади. Проведення майнових конфіскацій та обмеження у церковні сфері. Закриття частини монастирів. Декласація шляхти. Ліквідація системи польської освіти на Правобережній Україні. Ліквідація Кременецького ліцею. Обмежувальна політика в сфері вищої освіти на Правобережжі. Поляки на західноукраїнських землях у складі Австрійської імперії. Динаміка чисельності.
Тема 10. Історія польської етнічної групи в Україні. Частина ІІ. Друга половина ХІХ - початок ХХІ ст.

Динаміка чисельності польського населення українських земель у цей період. Значний відсоток жителів міст.

Діячі польської культури, пов’язані з Україною. Ю.-Б. Залеський, етнограф Г.-Ф. Духінський (1817-1886), Михайло Грабовський (1804-1863), Северин Гощинський (1801-1876), В.І.Григорович (1815-1876).

Поляки на західноукраїнських землях у складі Австрійської імперії. Динаміка чисельності.

Поляки в Україні в ХХ ст.: головні аспекти розвитку етнічної групи.

Період 1917-1920 рр. Польське національно-культурне життя. Польський міністр в уряді Центральної Ради.

Польська етнічна група в 20-30-х рр. ХХ ст. Зростання чисельності в УСРР. С.Косіор: неоднозначна діяльність партійного лідера в Україні.

Освітні успіхи політики коренізації. Інститут польської культури. Мархлевський національний район.

Пошук «фашистських елементів» серед польської громади. Виселення з прикордонних районів з Польщею у східні райони СРСР. Репресії проти польського населення. «Польська організація військова» та ін.

Особливості історії польської етнічної групи в Україні під час Другої світової війни.

Поляки України у другій половині 40-на початку 90-х рр.. ХХ ст. Скорочення чисельності внаслідок репатріаційних договорів між Польщею та СРСР.

Новий етап в розвитку національно-культурного життя поляків в Україні у період перебудови. Польське культурно-освітнє товариство (1988), культурна робота товариства.

Національно-культурний розвиток поляків у незалежній Україні.

Поляки в Одесі у ХІХ - на початку ХХ ст. Аристократичні прошарки польської громади. Доля їх після польського повстання 1830-1831 рр. Вплив присутності поляків у місті на міську топоніміку. Участь у робочому русі. Національно-культурні організації. Польський дім. Національні видання. Роль у розвитку культури.


Тема 11. Історія німецькомовних груп (німців та менонітів) в Україні.

Широке розуміння поняття «німецьке населення в Україні» в історіографії. Дві головні групи: етнічна-німці та німецькомовна конфесійна – меноніти (члени анабаптистської секти). Кількість німців в Україні за переписом населення 2001 р. Зони компактного проживання в Україні. Проблеми дослідження.

Головні етапи переселення. Характеристика етапів. Перші переселення у княжу добу. Німецьке населення в містах. Війт Львову Бертольд. Німці серед бюргерства та патриціату. Поява землеробських поселень у ХІІ ст. Німецька колонізація Закарпаття у 12-13 ст.

Переселення на територію України у польсько-литовську добу. Економічні та релігійні причини імміграції. Переселення анабаптистів на Волинь у 16 ст. Підтримка з боку місцевої шляхти. Роль у поширенні соцініанства та розвитку культури. Соціальна структура німецького населення, економічне життя.

Новий етап в історії німецького населення в Україні, друга половина 17 ст. Вплив Визвольної війни на приток військових найманців як в козацькому, так і в польському війську. Участь у навчанні козацького війська.

Збільшення переселення німців до українських земель у складі Російської держави у першій половині 18 ст. Оселення в містах. Пожалування та придбання маєтків німецькими військовими на російській службі. Б.К.Мініх. І.Б.Вейсбах. Переселення німецькомовного населення до Закарпаття у складі Австрійської імперії після придушення повстання під проводом Ференца Ракоці (1711).

Новий етап переселення до українських земель у складі Російської імперії, друга половина 18 ст. Пільгова урядова політика. Міркування щодо «корисності» попереднього досвіду переселенців для розвитку економіки. Заснування німецьких колоній на Чернігівщині, Волині. Конфесійна неоднорідність переселенців, особливості церковного підпорядкування. Зростання поміщицького землеволодіння. Переселення менонітів. Зміна їх статусу з обмежених у правах у Прусії на пільговий правовий статус. Головний напрямок – південь України, Катеринославська, Таврійська губернії. Причини, вимоги переселенців, обставини переселення. Населені пункти.

Німецька колонізація західноукраїнських земель у складі Австрійської імперії.

Переселення німецькомовного населення до українських земель у складі Російської імперії з кінця 18 до початку 20 ст. Нові пільги. Роль державних органів: Контори опікунства новоросійських іноземних поселенців (С.Контеніус, Рішельє), Піклувального комітету над іноземними поселенцями південного краю Росії (1818-1871). Чергове запрошення переселенців за Олександра І. Роль маніфесту 1804 р. у зміні соціально-економічних характеристик колоністів. Напрямок: південь та Одеса як важливий пункт імміграційного процесу. Нові колонії. Вплив офіційного обмеження іноземної колонізації у 1819 р. на переселення німців та менонітів. Переселення у Приазов’я. Статистика щодо створення сільських населених пунктів (колоній). Особливості внутрішнього життя колоній. Колоністські округи. Міське населення. Соціальна структура, економічний розвиток, культурні особливості колоній. Питання про причини замкненості колоній. Приклади господарських та релігійних впливів на місцеве населення. Роль у розвитку ремесла, промисловості (особливо у галузі виготовлення сільськогосподарських машин). Переселення на Волинь.

Німці в Україні під час першої світової війни. Примусові переселення. Ліквідаційні закони. Боротьба з «німецьким засиллям». Неоднозначне ставлення суспільства до подібної урядової політики.

Роль німців у розвитку культури та науки в Україні у ХІХ – на початку ХХ ст. Роль представників німецької етнічної групи в розвитку українських університетів. Німецькі викладачі в Харківському, Київському та Одеському університетах (Р.Траутфеттер, М. Бунге, Е.Р.фон Штерн та ін.). Заснування заповідника «Асканія-Нова» (Фальц-Фейни).

Німецьке населення в Одесі, кінець 18-початок 20 ст. Формування, релігійні громади, соціально-економічне становище. Роль у розвитку ремесла та промисловості. Вплив на розвиток топографії міста. Значення у розвитку культури, зокрема, архітектури.



Період 1917-1920 рр. Активізація національного німецького руху в межах колишньої Російської імперії. Завершення війни та повернення виселених раніше німців. Ставлення до української державності. Особливе становище німецької меншини під час Української держави (1918). Соціальна диференціація групи та її політичні наслідки. Різне ставлення до радянської влади й комуністичного руху. Причини. Антирадянські повстання колоністів.

Період з 1920 р. 1920-1930 рр. Демографічна статистика. Політика коренізації серед німецької меншини. Створення спеціальних урядових структур, німецькі секції тощо. Проблеми в середині громади. Загроза еміграції. Створення національних німецьких районів в Одеському, Херсонському, Маріупольському, Мелітопольському округах. Соціальна структура, обмеження у правах частини населення. Розвиток культури. Проведення освітньої політики. Різні рівні освітніх закладів. Одеський німецький педагогічний інститут. Високий рівень письменності. Друк періодичних видань. Згортання коренізації. Репресії проти «фашистського» елементу. Голодомори в Україні та німецька меншина.

Німці під час Другої світової війни. «Фолькдойче». Депортації. Німецька меншина у другій половині ХХ ст. Активізація національно-культурного життя в незалежній Україні.
Тема 12. Історія болгарської громади в Україні з княжої доби до початку ХХІ ст.

Історія болгарської громади в Україні з княжої доби до початку ХХІ ст. Періодизація історії болгар в Україні. Етапи переселення. Головні чинники імміграції. Період Київської Русі. Роль болгар в утвердженні православ’я. Період 16- початок 18 ст. Участь у козацтві. Місце болгар в економічному житті, у діяльності Ніжинського грецького братства. Роль болгар у культурному житті України. Друкування книг («Про життя Івана Рильського» (1671).

Період з початку 18 до початку 19 ст. Роль російської державної політики стосовно балканських народів під владою Османської імперії у активізації переселень болгар. Проект І.Албанеза 1723 р. Болгари у Новій Січі. Переселення болгар на південь України з середини 18 ст. Поселення на р. Вись та Синюха. Болгари у складі військових формувань та поселень на півдні. Поселення болгар під Києвом та на Чернігівщині. Масове переселення болгар під час російсько-турецької війни 1768-1774 рр. «Одновірна» колонізація. Створення «Болгарського полку» у 1775 р. Масове переселення болгар під час російсько-турецької війни 1787-1791 рр. Заснування населених пунктів або використання традиційної поселенської інфраструктури. Правовий статус болгар, пільги та закінчення пільгових років. Болгари у Задунайській Січі та Усть-Дунайському Буджацькому козацькому війську.

Нові переселення болгар на початку ХІХ ст. Причини, заснування поселень. Указ 1807 р. про додаткові пільги переселенцям.

Переселення болгар у Бессарабію та, зокрема, Буджак наприкінці 18 – на початку 19 ст. Соціальна структура переселенців. Перше масове переселення до Бессарабії під час війни 1806-1812 рр. Роль указу М.Кутузова 1811 р. Питання про самоуправління за зразком донського козацтва. Важкі обставини переселення. Болгари у складі Бузького козацького війська. Роль М.І.Інзова у забезпеченні переселення та особливими правами «задунайських переселенців». Утворення колоністських округів в Бессарабії. Останнє велике переселення болгар під час російсько-турецької війни 1828-1829 рр. Питання щодо ставлення представників національного руху болгар до еміграції на територію Російської імперії. Створення у 1832 р. Управління задунайськими переселенцями. Рееміграція болгар, її причини. Соціально-економічний розвиток болгар у першій третині 19 ст. Створення змішаних (Балта-Чокрак) та етнічно однорідних поселень у Криму. Кримська війна та її наслідки для болгарських колоній Бессарабії. Перехід південної Бессарабії до Молдавського князівства під зверхністю Османської імперії. Турецька урядова політика. Політика румунського уряду. Земельна реформа 1874 р., пільги. Останнє масове переселення болгар до Російської імперії у 1860-1862 рр. Причини та важкі обставини рееміграції частини болгар у 1862 р. «Видинська трагедія».

Ставлення окремих представників болгарського національного руху до переселенського руху в Росію. Формування нового регіону розселення болгар у Призов’ї з 1861 р. Соціально-економічне становище болгар у ХІХ ст. Скасування колоністських прав у 1871 р. та наслідки для болгарської діаспори в Україні.

Участь болгарських переселенців у суспільно-політичному житті. Болгари і Східна війна. Болгари в народницькому русі. Створення Одеського болгарського комітету у 1867 р. Христо Ботєв на півдні, створення воєнних дружин. Агітація серед болгар з боку представників національного болгарського руху. Вплив утворення Болгарії на ситуацію серед болгар України. Події революції 1905-1907 рр. і болгари України.

Розвиток культури. Роль одеського, кишинівського, преславського та миколаївського центрів. Південнослов’янський пансіон. Болгари у період з 1917-1920 рр. Активізація національного руху болгар, зокрема, у Бессарабії. Поділ діаспори у період 1920-1930-х рр.. Болгари в українських землях у складі Румунії. 1936 р. – перший позачерговий з’їзд болгар Бессарабії. Болгари у складі УСРР та АСРРКрим. Християн Раковський. Коренізація та її особливості. Заснування національних районів. Репресії. Культурне життя: освіта, література, театр. Болгари під час другої світової війни. Проект переселення до Болгарії. Депортація. Репатріація. Болгари у другій половині ХХ ст. Болгари у сучасній Україні. Створення культурно-освітніх товариств, організація освіти.

Болгари в Одесі і болгарське національне відродження. Формування осередку болгарської імміграції в Одесі. Діяльність В. Априлова. Просвітницька діяль2ність діаспори та її роль у розвитку національного життя у власне Болгарії. Заснування школи в Габрові у 1835 р. Участь одеських болгар у науковій дискусії стосовно національної характеристики церковнослов’янської мови. Роль одеських освітніх закладів у підготовці діячів болгарської культури. та суспільно-політичної сфери. Болгарське настоятельство. Сучасне життя болгар в Одесі.

Історія греків і вірменів в Україні. Головні етапи історії грецької етнічної групи в Україні. Історія грецької етнічної групи в Україні до останньої чверті ХVIII ст. Участь греків в діяльності православних братств, розвитку міст та торгівлі, формуванні української еліти. Греки в Україні з останньої чверті ХVIII ст. до початку ХХ ст. Представники грецької громади в історії м. Одеси. Історія грецької етнічної групи в ХХ ст.


Тема 13. Історія греків і вірменів в Україні. Східно-романські народи в Україні. Молдавани.

Греки


Кількість за переписом 2001 р. Особливості самоназви. «Румеї» та «уруми». Регіони розселення. Етапи переселення на територію України. Причини переселення. Давньогрецька колонізація. Переселення у середні віки та ранньомодерний час. Місце греків у церковній організації. Перші митрополити. Михайло Сирин (або Леон). Приток грецького населення як православного у зв’язку з падінням Візантії. Навчання греків в Україні. Формування грецьких громад. Грецька громада у Львові. Корнякт та ін. Історія греків в Україні у 17 ст. Роль у торгівлі та розвитку культури. Церковні братства. Ніжинське братство та входження до нього греків.

Участь грецьких переселенців у козацтві й у формуванні козацької старшини. Капністи.

Соціальний склад греків у 18 ст. Переселення до Російської імперії внаслідок російсько-турецьких воєн другої половини 18 ст. Переселення греків з території Кримського ханства в район Приазов’я. Демографічні втрати. «Пункти митрополита Ігнатія». Заснування м. Маріуполя та навколишніх сіл. Культурна та соціальна неоднорідність греків. Переселенці з Туреччини. Переселення греків-фанаріотів з Молдови та Валахії. Еволюція політики російського уряду стосовно переселення греків та надання їм особливих пільг.

Переселення до Криму та на Одещину. Албанське військо. Грецький дивізіон. Грецький піхотний батальйон. Створення військових поселень.

Греки в Україні у ХІХ – на початку ХХ ст. Роль у економічному та культурному житті. Динаміка чисельності населення, нерівномірність соціально-економічного розвитку в залежності від регіону розселення.

Греки у ХХ ст. Активізація національного життя у період з1917-1920 рр. Греки України у радянський період. Соціальна структура. Позбавлення прав. Коренізація серед греків, проблеми. Особливості колективізації в грецьких селах. Розвиток культури. Репресії. Греки під час Другої світової війни.

Національно-культурне життя у добу перебудови. Доба незалежності і національно-культурне життя грецької меншини.

Історія грецької етнічної групи в Одесі. Одеська грецька громада. Одна з версій заснування міста – потреба забезпечення притулку грека після російсько-турецької війни. Економічні заняття греків. Соціальна диференціація. Релігійне життя. Роль Одеси у розвитку національного грецького руху. «Філікі етерія». Благодійність. Поширення грецької мови в одеському побуті першої половини ХІХ ст. Розвиток культури: освіта. Утворення Одеського комерційного училища. Видавнича діяльність, грецька періодика.

Сучасне національно-культурне життя греків в Одесі.

Вірмени

Самоназва. Перше проникнення на територію України наприкінці І тис. до н.е.-у І тис. н.е. Вірмени у війську Митридата Євпатора. Торгівля як чинник переселення у Північне Причорномор’я. Вардан у Херсонесі у 8 ст. – майбутній імператор Візантії.



Вірмени на території України у IX-XIV ст. Колонія вірменів у Києві, XI ст. Вірмени-найманці в війську Ізяслава. Вірмени-торгівці, лікарі. Культурні впливи в архітектурі

Перші поселення на території Криму в (Х)ХІ-ХІІІ ст. Формування вірменської колонії. Поселення в кримських містах. Хвиля імміграції у 13 ст. та її причини. Господарські зайняття вірменів. Культура, релігія та церковне будівництво в Криму. Спроби місцевих італійців навернути до католицтва.

Вірмени на західноукраїнських землях з 13 ст. Політика Данила Галицького та Льва. Створення поселень, переселення в міста. Особливості самоврядування. «Судебник» Гоша. Релігійно-культурна неоднорідність вірменського населення. Вірмени у Львові, Снятині. Соціальна структура та дифференціація. Пільгова державна політика щодо вірменського населення. Господарство, розвиток культури. Вплив на топоніміку.

Польсько-литовський період. Вітовт, Казимир ІV і вірмени. Вірмени у Львові, Снятині. Особливості самоврядування. «Судебник» Гоша. Релігійно-культурна неоднорідність вірменського населення. Політика окатоличення не-католиків. Обмеження не-католиків у правах. Соціальна структура та диференціація вірменів. Пільгова державна політика щодо вірменського населення. Господарство, розвиток культури. Роль у діяльності православного братства. Вірменські братства. Вплив на топоніміку.

Розселення вірменів на Поділлі. Кам’янець-Подільський (з кінця 14 ст.). Манктаваги – братства уральців. Вірмени у Києві. Соціально-економічне становище. Диференціація національної общини. «Кобзани» та «раміки». Обмежене самоврядування. Політика соціальної та релігійної асиміляції стосовно вірменського населення у Речі Посполитій. Поширення унії та антиунійна боротьба. Культурні й економічні україно-вірменські взаємовпливи.

Визвольна війна й вірменське населення. Вірмени в козацтві.

Вірмени у другій половині 17-18 ст. Руїна та вірменська еміграція. Остаточне введення унії. Переселення вірменів з Трансільванії на Закарпаття у другій половині 17 ст. Самоврядування. Господарські заняття. Розвиток культури. Колегія театинців у Львові. Вірмени в Новій Січі.

Зникнення компактних вірменських поселень у 19 ст.



Вірмени у ХХ ст. Коренізація. Репресії.

Вірмени під час Другої світової війни. Участь у діючій армії та Русі Опору. Депортації.

Вірменське населення України у другій половині ХХ ст. Роль у промисловості. Участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Культурне життя.

Вірменське релігійне та національно-культурне життя у незалежній Україні.

Вірмени в Одесі у ХІХ-ХХ ст. Персоналії: В.Є.Таїров та ін.

Східно романські народи.

Молдавани.

Етноніми. Волохи у Дністровсько-Прутському межиріччі Х-ХІІІ ст. Етногенез молдаван. Молдавани на етнічних українських землях у підлеглості русько-українських держав середньовіччя.

Доба Молдавського князівства, розширення його території за рахунок Північної Буковини. Колонізація регіону молдавським населенням. Співіснування в Молдавському князівстві слов’янського та східно романського населення. Участь молдаван у турецько-татарських нападах на українські землі. Взаємини козацтва з Молдавським князівством. Молдавани в загонах І.Підкови. Політичні, соціальні та релігійні передумови переселення на українські етнічні землі молдавського населення у 15-17 ст. П.Могила.

Участь молдаван у Визвольній війні. Частка у козацькому війську. Переселення молдавського населення у нижнє та східне Подністров’я. Причини переселення. Заснування поселень (Барабой та ін.).

Історія молдавського етносу в Україні 18 ст. Молдавани на Слобідській Україні. Боярсько-військова колонізація регіону. Молдавани на Правобережжі. Участь у гайдамацькому русі. Молдавани на Слобожанщині Молдавани в Гетьманщині. Гетьман Данило Апостол. Роль молдаван у заселенні Південної України. Головна роль офіційної колонізації. Військові поселенці в Новій Сербії та Слов’яносербії, заснування поселень. Російсько-турецькі війни та збільшення молдавського населення на півдні. Молдавський гусарський полк. Молдавани у Чорноморському козацькому війську. Цивільна колонізація півдня. Офіційна підтримка боярської колонізації.

Молдавани в Україні з кінця 18 до початку 20 ст. Приєднання до Російської імперії території Бессарабії. Міграція 1812 р. до Херсонської губернії. Соціально-економічний та культурний розвиток. Процеси взаємної молдавсько-української асиміляції.

Молдавани (східно-романське населення) на західноукраїнських землях у складі Австрійської імперії.

Молдавани в Україні у ХХ ст. Молдавани у період 1917-1920 рр. Ставлення до політики Центральної Ради. Територіальне питання у зв’язку з утворенням МНР. Питання Бессарабії. Коренізація. Досвід створення МАСРР. Розвиток національної культури в МАСРР. Молдавани й румуни на українських землях у складі Румунії. Особливості державної політики асиміляції молдаван, об’єднання їх з румунами. Міграція румунів до Північної Буковини. Румунізація українського населення.

Молдавани під час Другої світової війни. Значення включення Південної Бессарабії, Хотинщини та Північної Буковини до УРСР.

Молдавське населення у другій половині ХХ ст. Особливості демографічного, соціально-економічного та культурного розвитку. Молдавани в незалежній Україні. Головні регіони розселення.
Тема 14. Історія кримських та ногайських татар в Україні

Створення Кримського ханства. Ногайські татари у його підпорядкуванні. Особливості політичної історії, суспільного устрою. Головні заняття. Кримсько-козацькі та українські взаємини. Конфліктні. Союзні взаємини: союзи Ханства з козаками під час Визвольної війни, з гетьманами І.Виговським, П. Дорошенком, І.Самойловичем, І.Мазепою?, П.Орликом, з Петриком Іваненко.

Використання ресурсів Степу та Криму: конфлікти та стосунки за домовленістю. Мирні економічні стосунки. Торгівельні зв’язки: Крим – Київ, Черкаси, Путивль, Львів, Кам’янець, далі – через Люблін, Краків, Москву – до Західної Європи, Скандинавії.

Ліквідація Кримського ханства. Переселення ногайців, спроба змінити їх кочовий спосіб життя. Еміграція кримських та ногайських татар до Туреччини. Татари в таврійській губернії. Кримська війна й нова хвиля еміграції татар до Туреччини. Чисельність емігрантів. Чисельність татар за переписом 1897 р.

Зростання політичної активності кримських татар наприкінці ХІХ ст. Татарське національне відродження 80-х років ХІХ ст. Ізмаїл Гаспринський. Національно-просвітницька діяльність. Роль мусульманського духовенства. І Всеросійський з’їзд мусульманських народів ат створення першої політичної партії мусульман на чолі з Ізмаїлом Гаспринським.

Погіршення становища татар під час першої світової війни. Особливості урядового ставлення. Реакція у суспільстві. Еміграція татар до Туреччини.

Активізація національного руху у 1917 р. Мусульманський Виконавчий комітет. Політична програма комітету. Створення політичної партії “Міллі-фірка”.

Курултай грудні 1917 р. і створення національного уряду – Директорії. Конституція. Формування татарської армії.



Ліквідація національних органів влади у лютому 1918 р. при встановленні радянської влади. Негативне ставлення до національної кримсько-татарської державності денікінців. Нові проекти державності.

Встановлення радянської влади. Утворення у 1918 р. Кримської АСР у складі РФ. Велі Ібраїмов.

Соціально-економічний та культурний розвиток кримських татар. Коренізація. Колективізація.

Кримські татари під час Другої світової війни. Масова депортація внаслідок тоталітарного підходу у національній політиці. Фактично припинення існування в Україні в сучасних межах кримсько-татарської народу. Позбавлення майна та прав.

«Повільна» реабілітація кримських татар у повоєнний період. Причини. Урядова політика. Остаточна реабілітація у 1967 р.

Рух за повернення татар. Діяльність Мустафи Джемілєва. Підтримка прогресивної радянської інтелігенції.. В листопаді 1989 р. ВР СРСР прийняла Постанову ВР СРСР “Про підсумки роботи Комісії ВР СРСР по проблемах кримсько-татарського народу”, Декларація “Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, які зазнали насильного переселення, і забезпечення їх прав”.

Національний Курултай у Сімферополі з приводу проголошення АРК. Кримські татари в добу незалежності України. Повернення до Криму. Національний рух кримських татар. Національно-культурне життя кримських татар.


4. Структура навчальної дисципліни

<...>
5. Теми семінарських занять

Семінарські заняття навчальною програмою не передбачені


6. Теми практичних занять

Практичні заняття навчальною програмою не передбачені


7. Теми лабораторних занять

Лабораторні заняття навчальною програмою не передбачені


8. Самостійна робота

Формами самостійної роботи студентів під час опанування даного курсу є: ознайомлення з основною літературою до курсу, конспектування лекцій, обрання теми реферату, складання бібліографії та ін.



<...>
9. Індивідуальне навчально-дослідне завдання

- Робота над джерелами та літературою

- Написання реферату
10. Методи навчання

Завдання навчання полягає у забезпеченні зростання активності та самостійності студентів у процесі отримання знань, у створенні мотивації для засвоєння запропонованого матеріалу, у забезпеченні створення чітких переконань та уявлень стосовно предмету, що вивчається. Педагогіка є наукою, що значною мірою опирається при просуванні вперед на накопичений досвід. Тому вважаємо за можливе опиратися на методи навчання, запропоновані у 1965 р. І.Я.Лернером та М.М.Скаткіним, які враховують необхідність розвитку внутрішньої активності студентів у процесі навчання. Виділені ними методи мають внутрішній зв’язок і покликані поступово збільшувати ступінь активності та самостійності у діяльності отих, хто навчається.

1. Пояснювально-ілюстративний метод, коли студенти отримують знання з лекції, учбової та методичної літератури, за допомогою інших засобів у «готовому» вигляді. Сприймаючи та осмислюючи факти, оцінки та висновки, студенти залишаються в межах репродуктивного (відтворюючого) мислення. Цей метод підходить особливо при передачі великого обсягу інформації.

2. Репродуктивний метод. До нього відносять застосування вивченого на основі взірця або правила. Діяльність студентів має алгоритмічний характер.

3. Метод проблемного викладу. Викладач формулює пізнавальну задачу, а далі, використовуючи систему доказів, порівнюючи різні точки зору та підходи, показує спосіб вирішення поставленого завдання.

4. Частково-пошуковий, або евристичний метод. Він полягає в організації активного пошуку рішення висунутих у процесі навчання або самостійно сформульованих пізнавальних задач під керівництвом педагога або на основі евристичних програм та вказівок. Процес мислення при цьому набуває продуктивного характеру, водночас знаходиться під контролем викладача або самоконтролем на основі роботи над програмами та навчальними посібниками. Різновид – евристична бесіда на семінарах та колоквіумах.

5. Дослідницький метод. Після аналізу матеріалу, постановки проблеми та задач та короткого усного або письмового інструктажу студенти самостійно вивчають літературу та проводять іншу роботу пошукового характеру. Створюються передумови для оволодіння методами наукового дослідження.

11. Методи контролю

<...>
12. Розподіл балів, які отримують студенти

Поточне тестування та самостійна робота

Сума

Змістовий модуль №1

Т1

Т2

Т3

Т4
















100

5

5

5

5
















Поточне тестування та самостійна робота




Змістовий модуль №2

Т5

Т6

Т7

Т8

Т9

Т10

Т11

Т12

Т13

Т 14

5

5

5

5

5

5

5

5

5

5

Т1, Т2 … Т9 – теми змістових модулів

ІНДЗ -15 балів

Колоквіум-15 балів

<...>
13. Методичне забезпечення

1. Програми професійно-орієнтованих дисциплін зі спеціальності “Історія” (для спеціалізації “Історія України”) .-О., 2005. - Програма спецкурсу “Історія національних меншин в Україні” / Уклад. Новікова Л.В. – С. 39-48.


14. Рекомендована література

Базова

Наулко В. Хто і відколи живе в Україні.-К., 1998.

Міронова І.С. Національні меншини України: Навчально-методичний посібник.-Миколаїв, 2006.

Рафальський О.О. Національні меншини України у ХХ ст.: Історіографічний нарис.-К., 2000.

Магочій П.-Р. Історія України.-К.: Критика, 2007.

Герлігі П. Одеса. Історія міста, 1794-1914.-К., 1999.

Історія Одеси.- Одеса, 2002.

Допоміжна

Змістовий модуль 1. Загальний огляд історії національних меншин в Україні (ІХ - початок ХХІ ст.).

Колісник В.П. Поняття і зміст національно-культурної автономії // Проблеми законності.-2003.-Вип. 60.

Попик В.І. Поліетнічні аспекти історії України // Історична наука на порозі ХХІ ст.- Харків, 1995.

Симоненко Р.Г. До концепції багатотомної “Історії українського народу” (міжнаціональний та міжнародний аспекти)/ АНУ. Ін-т історії України.-К., 1993.

Бойко Я.В. Заселение Южной Украины, 1860-1890 (историко-экономическое исследование).-Черкассы: Сіяч, 1993.

Букач В.М. Национальные меньшинства и политика советского правительства Украины в 1921-1925 гг. - О., 1999.

Вівчарик М. Українство і національні меншини в Україні: уроки історії, нові пріоритети (2-а пол. 40-х-поч. 90-х років ХХ ст.) // Історія в школі. -1998.-№ 3, 4.

Гуменюк А.О. Соціальна і національна структура міського населення Правобережної України (друга половина ХІХ ст.) // Український історичний журнал.-1993.-№ 10.

Гуржій О.І. До питання про кількість та етнічний склад населення України в другій половині 17 ст. // Український історичний журнал.-1993.-№ 4-6.

Гусєв В. Національні меншини в планах розбудови української держави (доба Центральної Ради, Гетьманщини, Директорії) // Розбудова держави.-1993.-№ 12.

Деревинський В. Інонаціональні підрозділи УПА // Віче.-2003.-№ 1.

До історії міжнаціональних процесів в Україні (30-ті роки): стат. матеріали // Український історичний журнал.-1990.-№ 6,8,10,11,12; 1991.-№ 12, 1992.-№ 12, 1993.-№ 2-3.

Етнонаціональний розвиток в Україні та стан української етнічності в діаспорі: сутність, реалії конфліктності, проблеми та прогнози на порозі ХХІ ст.: Тези п’ятої міжнародної науково-практичної конференції, 22-25 травня 1997 р.-К.; Чернівці, 1997.

Етнонаціональні процеси в Україні: історія та сучасність / За ред. В. Наулка.-К.: Головна спеціалізована редакція літератури мовами національних меншин України, 2001.

Журба М.А. Громадські об’єднання радянського села і національні меншини України (20-30-рр. ХХ ст.).-К., 2002.

Кабузан М.В. Чисельність та національний склад населення Новоросії в 60-80-х роках 18 ст. // Український історико-географічний збірник.-1971.-Вип. 1.

Мазур В. М. Кооперативний рух у національних районах УСРР (1921-1929): Автореф. Дис. ... к.і.н.-К., 2000.

Міжнаціональні відносини на Півдні України: історія та сучасність.-Запоріжжя, 1993.

Многонациональный Одесский край: образ и реальности: (Документы. Очерки. Материалы).-М.: Старый сад, 1997.-Т. 2, 3.

Національні меншини Правобережної України: Історія і сучасність. Наук. зб.-Житомир: Волинь, 1998. – (Праці Житомир. наук.-краєзнавч. т-ва, т. 18).

Національні процеси в Україні: Історія і сучасність. Документи і матеріали. Ч. 1-2.-К.: Вища шк., 1997.

Нікольський В.М. Національні аспекти політичних репресій 1937 р. в Україні // Український історичний журнал.-2001.-№ 2.

Польовий Л.П., Чирко Б.В. Національні меншини українського села в умовах колективізації // Український історичний журнал.-1993.-№ 4-6.

Черкаський А.В. До питання про етносоціальний склад населення Півдня України у 20-ті роки ХХ ст. // Український історичний журнал.-1993.-№ 11-12.

Шевченко Ф.П. Участь представників різних національностей у Визвольній війні 1648-1654 рр. // Український історичний журнал.-1978.-№ 11.

Шпорлюк Р. Імперія та нації. З історичного досвіду Росії, Польщі та Білорусії.- К., 2000.

Щербак М.Г., Щербак Н.О. Національна політика царизму на Правобережній Україні.-К., 1997.
Змістовий модуль 2. Історія окремих національних груп на території України.

Багалій Д.І. Заселення Південної України (Запорожжя й Новоросійського краю) і перші початки її культурного розвитку.-Харків: Вид-во “Союз”, 1920.

Дружинина Е.И. Северное Причерноморье в 1775-1800 гг.-М.: Изд-во АН СССР, 1959.

Наулко В. Хто і відколи живе в Україні.-К., 1998.

Плохинский М.М. Иноземцы в Старой Малороссии.М., 1905.-Ч. 1: Греки, цыгане, грузины.

Скальковский А.А. Опыт статистического описания Новороссийского края.-О., 1850.-Ч. 1.

Із австрійсько-німецької україніки 18-19 ст. Львів, 2008, Ч. 1

------------


Білоруси


Ворона В., Рудницькі Т., Бокач В. Білоруси в Україні // Віче.-1995.-№ 8.

Болгари


Відродження мов і культур західних і південних слов’ян в Україні.-К.: Вежа, 1995.

Історичне краєзнавство Одещини.-О., 1994.-Вип. 5.

Мільчев В. Болгарські переселенці на півдні України, 1724-1800 рр.-К.; Запоріжжя: РА “Тандем-У”, 2001.

Носкова И,А. Крымские болгары в ХІХ-нач. ХХ в.: история и культура.-Симферополь, 2002.

Павленко В. Болгари в Україні // Віче.-1995.-№ 7.

Вірмени


Григорян В.Р. История армянских колоний Украины и Польши: (Армяне в Подолии).- Ереван: Изд-во АН Арм. ССР, 1980.

Дашкевич Я.Р. Розселення вірмен на Україні в XI – XVII ст. // Український історико-етнографічний збірник.-1971.-Вип. 1.

Халпахч’ян О. Будівнича діяльність вірменів в Україні // Пам’ятки України.-1993.-№ 1-6.

  1   2


База данных защищена авторским правом ©shkola.of.by 2016
звярнуцца да адміністрацыі

    Галоўная старонка