Олена Козакова філософія серця, як альтернативний шлях розвитку




Дата канвертавання30.04.2016
Памер52.44 Kb.

Олена Козакова




ФІЛОСОФІЯ СЕРЦЯ,

ЯК АЛЬТЕРНАТИВНИЙ ШЛЯХ РОЗВИТКУ

НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ УКРАЇНЦІВ


Не існує жодної нації без власної самосвідомості. Історично склалося так, що український народ свого власного, самостійного, інституалізованого національ­ного життя майже не мав. Національна самосвідомість пригнічувалась за часів Речі Посполитої, Австро-Угорщини, Румунії та Російської імперії. Україну вважали провінцією, а її мову з часів возз’єднання з Росією у XVII столітті називали «малоруським нарєчієм». В минулому столітті наша вітчизна пережила часи жорсткого тоталітарного режиму Радянського Союзу.

Що ж виокремлює українців серед інших народів, що навіть за такої національної історії, наш народ зумів зберегти свою ідентичність та не розчинитися в інших культурах?

На це питання можна спробувати відповісти, звернувшись, зокрема, до творчої спадщини Великих українців: філософа, поета, педагога, мандрівника Григорія Савича Сковороди (1722–1794) та філософа і педагога Памфіла Даниловича Юркевича (1826–1874). Звичайно, не лише вони визначили своєрідність української ментальності, необхідно досліджувати та поширювати творчу спадщину й інших яскравих представників української культури, але в цій доповіді, представимо саме їхню позицію — Григорія Сковороди й Памфіла Юркевича.

Досліджуючи українську духовну історію, видатний філософ, історик, сла­віст, перший історіограф української філософської думки Д. І. Чижевський запровадив поняття «філософії серця», яка, як він вважає, є дуже «характерною для української думки» [8].

За визначенням К. Кислюка «Філософія серця» — спосіб пізнання, який полягає в осягненні людиною навколишнього світу й самого себе не стільки мисленням («головою»), скільки «серцем» — емоціями, чуттями, здоровим глуздом» [3, с. 470].

Саме стан серця вбачається головним чинником всього, що відбувається з людиною. Григорій Сковорода писав так: «Чи скорбота, чи тіснота, чи гоніння, чи голод і все інше? Життя наше, наче тавлена гра, сповнена удач і невдач, та здорове серце все це перетравить на благо. Все йому посприяє на благо. Ті, що втратили серце, і в удачах цього світу бісяться від жиру свого, і у невдачах впадають у відчай; вони подібні до недужих, які не терплять ні холоду, ні спеки» [6, с. 127].

Звичайно, «філософія серця» не є суто українським надбанням, символ серця зустрічається ще в античні часи, наприклад, у Платона, Філона та інших мислителів. Згодом цей символ з’являється й в європейській філософській дум­ці, особливо теологічного спрямування.

Але в українській традиції символ серця знайшов найбільше поширення. Серце стало особливим знаком української культури, що можна побачити вже в усній народній творчості, в прислів’ях і приказках:

«Їржа їсть залізо, а печаль — серце»,

«Душа душу чує, а серце серцю вість подає»,

«Кров людська — не вода, а серце — не камінь»,

«Серце ні на що не вважає — свою волю має».

Також цей образ постійно присутній у народних піснях. Наприклад, з пісні «Ой спав пугач на могилі»:

«Наші шаблі заржавіли,

Мушкети без курків,

А ще серце козацькеє

Не боїться турків».

Чи з пісні «Ой колись була розкіш-воля»:

«Ой колись була розкіш-воля,

А теперенька неволенька;

Та болить серце й головонька,
Бо чужа, дальня сторононька».

Або ж з пісні «Смутний вечір»:

«Смутний вечір, смутний ранок, (2)

Десь поїхав мій коханок.

Десь поїхав та й бариться, (2)

Серце ж моє печалиться.

Десь поїхав та й немає, (2)

Серце ж моє умліває».

Серце відігравало велике значення в емоційному житті наших пращурів, йому надавався психологічно-емоційний образ. Саме серце, що здатне на глибоке почуття, здатне й на пізнання. Памфіл Юркевич писав: «Серце є осереддя душевного і духовного життя людини. Так, в серці зачиняється і народжується рішучість людини на ті або інші вчинки, в ньому виникають різноманітні наміри і бажання; воно є осередком волі та її хотіння» [9, с. 73].

За Сковородою, серце — це «безодня» людської душі, через яку відкривається божественна «безодня». Через пізнання себе, людина пізнає Бога, тож любов до Бога — є любов до самого себе. Серце — символ того, що називається душею, осереддям людського в людині. І символом цієї любові, вважав Сковорода, є Нарцис.

Разом з тим, людське серце виступає інструментом пізнання, саме у серці повинні з’єднатися розум і віра, розум і воля людини.

За Юркевичем, серце є центром душевного й духовного життя людини, центром усіх пізнавальних дій людського духу. На думку Юркевича релігійне переживання відкриває той факт, що серце є глибшою основою духовного життя, ніж розум. Воно ж бо містить усю безпосередність буття, первинно дарованого Богом. Тому підстава релігійної свідомості — в серці людини: релігія не є чимось стороннім для її духовної суті, вона заснована на природному ґрунті, бо не розум дає нам головні аргументи буття Божого, а серце. У своїй праці «Серце та його значення в духовному житті людини, згідно зі Словом Божим» Памфіл Юркевич показує, що автори Святого Письма розглядали серце як центр духовного життя людини, як особливий орган сприйняття Бога.

Про те ж розмірковував й Григорій Сковорода. Одного разу його запитали:

«— Пане Сковорода! Про що вчить Біблія?

— Про людське серце, — відповів він. — Поварські ваші книги вчать, як задовольнити шлунок; собачі — як звірів душити; модні — як чепуритися; Біблія вчить, як облагородити людське серце» [6, с. 231].

Через це можна зробити висновок, що найбільш яскравим прикладом вираження положень філософії серця є Біблія, на яку й спираються у своїх роздумах українські філософи. Оскільки саме в Біблії, зокрема в Євангеліях, найяскравіше виражений принцип антропоцентризму: любові до людей, до ближнього. Не тільки до Бога, а й до кожного індивіда. В Євангелії від Йоану говориться: «Ніхто неспроможний любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає» [Йоан, 15:13].

В історії української філософської думки традиційно існують два історично обумовлені напрямки: «філософія серця» і «філософія національної ідеї». Проте «філософія національної ідеї» в крайніх появах може призвести до самоізоляції від іншого світу, комплексу надвартості своєї нації, ворожого ставлення до інших народів та культур. І апогеєм цих проявів може стати нове тоталітарне суспільство на засадах націоналізму. Що слідує з історії нацистської Германії, яка будувалася на підґрунті національної ідеї.

Щепленням від цих крайніх проявів «філософії національної ідеї» в Україні на практиці може бути саме «філософія серця». Яка засновується на вірі в Бога і на засадах гуманізму. Оскільки віра в духовний Абсолют врівноважена любов’ю до ближнього, то це дає саме ту золоту середину, що запобігає виникненню крайнощів, як у релігійному, так і у національному аспектах життя людини і суспільства.

Саме через чистоту серця, через любов до ближнього, повагу до нього, до його думки, переконань, можна зруйнувати наслідки тоталітаризму в собі та в суспільстві і не дати йому з’явитися знову.

Література:

1. Білич А. Світогляд Г. С. Сковороди. — К. : Вид-во КДУ імені Т. Г. Шевченка, 1957. — 112 с.

2. Валявко І. Дмитро Чижевський — фундатор поняття «філософія серця» / І. Валявко — [Електронний ресурс] Режим доступу:

http://library.kr.ua/kray/chizhevsky/valyavko.html

3. Горський В. С., Кислюк К. В. Історія української філософії: Підручник для студ. вищ. навч. закл. / В. С. Горський, К. В. Кислюк. — К. : Либідь, 2004. — 488 с.

4. Лук М. І. Феномен Юркевича і українська духовність // Проблеми філософії. — 1992. — Вип. 85. — С. 100–111.

5. Святе Письмо Старого та Нового завіту / Пер. о. Іван Хоменко. — Рим : Вид-во отців Василіян. — 2008.

6. Сковорода Г. С. Твори: у 2 т. / Гарвард, б-ка давнього українського письменства: Трактати. Діалоги. Притчі. Переклади. Листи. — К : АТ «Обереги», 1994. — Т. 2. — 480 с.

7. Українські народні пісні / Під ред. І. Ф. Лещенка. — К.: Вид-во «Музична Україна», 1967. — 725 с.



8. Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. — К.: Вид-во «Орій» при УКСП «Кобза», 1992. — 230 с.

9. Юркевич, П. Д. Вибране / П. Д. Юркевич. — К. : Абрис, 1993. — 416 с.


База данных защищена авторским правом ©shkola.of.by 2016
звярнуцца да адміністрацыі

    Галоўная старонка