Пáвэл сыды′ть два рóкы в тюрмí в Кысáрыйі
24. Чы′рыз дэ′кылько дён Фэ′лыкс, прышóвшы з Друзы′лыю, свэ′ю жи′нкыю, іудéйкыю, поклы′кав Пáвла і слýхав ёгó про вíру в Ісýса Хрыстá.
25. А з-за тогó, шо той говоры′в про прáвду, і шо трэ′ба здэ′ржуватысь, і про суд, шо мáе бýты, то Фэ′лыкс злякáвся і сказáв: «На тыпэ′р хвáтыть, іды′; а як я вы′быру врэ′мне, то поклы′чу тыбэ′».
26. А шэ вин нáдывся, шо Пáвэл дасьць ёмý грóшэй, шоб вин звóльныв ёгó. То з-за гэ′того чя′сто выклыкáв і бысэ′довав з йім.
27. Алэ′ як пройшлó два рóкы, то на мíсьце Фэ′лыкса став Пóрцый Фэст. Фэ′лыкс хотíв догоды′ты іудéям, то дыржя′в Пáвла в тюрмí.
Глава 25
Пáвэл пы′рыд Фэ′стом
1. Фэст, прыбýвшы в свою′ óбласть, чы′рыз тры дні знов отпрáвывся с Кысáрыйі в Йірусалы′м.
2. Тоды′ пэршосвяшчэ′ннікы і сáмы пожóнны з іудéюв явы′лысь до ёгó с кры′вдыю на Пáвла і лáголылы ёгó,
3. прóсячы, шоб вин зробы′в лáску і вы′клыкав ёгó в Йірусалы′м. А в дорóзы воны′ збырáлысь забы′ты ёгó.
4. Алэ′ Фэст сказáв, шо Пáвла вартýють в Кысáрыйі і шо вин сам хýтко туды′ отпрáвыцьця.
5. «То от, -- сказáв вин, -- як хто з вас мóжэ, то хай ідэ′ зо мнóю, і як шо е ныдóбрэ за гэ′тым чоловíком, то хай выновáтять ёгó».
6. Побýвшы ж в йіх ны бильш восьмí чы дысяты′ дён, вырнýвся в Кысáрыю, і на дрýгый дэнь, сíвшы на судíйськэ мíсьце, прыказáв прывысты′ Пáвла.
[с. 345↑]
7. А як вин появы′вся, то ёгó обступы′лы іудéйі, шо прышлы′ з Йірусалы′ма. Воны′ дóвго і мнóго ныслы′ всёгó вся′кого на Пáвла, алэ′ выны′ ёгó ны моглы′ доказáты.
8. Вин жэ опрáвдувався, говóрачы: «Я ны зробы′в ныя′кыйі выны′ ны прóтів закóна іудейського, ны прóтів хрáма, ны прóтів імпырáтора».
9. Тоды′ Фэст, якы′й хотíв догоды′ты іудéям, сказáв на гэ′тэ ля Пáвла: «Мóжэ ты хóчэш пойты′ в Йірусалы′м, шоб я там суды′в тыбэ′ за гэ′тэ?»
10. Пáвэл сказáв: «Я стою′ пы′рыд судóм імпырáторовым, дэ мынэ′ й мáють суды′ты. Іудéюв я нычы′м ны вкры′вдыв, як ты й сам дóбрэ знáйіш.
11. Бо як в чым моя′ ныпрáвда і як я зробы′в шо такóе, шо вáртэ смэ′рты, то я ны откажýсь вмырáты. А як ныц гэ′того нымá, за шо воны′ выновáтять мынэ′, то ныхтó ны мóжэ оддáты мынэ′ йім. Хай сýдыть мынэ′ імпырáтор!»
12. Тоды′ Фэст, поговоры′вшы з рáдыю, сказáв на тóе: «Ты дохóдыв імпырáторового судá, то отпрáвысься до імпырáтора».
Фэст роскáзуе ля царя′ Огры′пы про Пáвла
13. Чы′рыз кы′лько дён Огры′па і Вырыны′ка прыбулы′ в Кысáрыю повытáты Фэ′ста.
14. Булы′ воны′ там мнóго дён, то Фэст дав подывы′тысь ля царя′ Пáвловэ дíло і сказáв: «Тут е чоловíк, якóго остáвыв в тюрмí Фэ′лыкс.
15. На ёгó, як я був в Йірусалы′мы, жя′лылысь іудéйськы пэршосвяшчэ′ннікы і старэ′йшыны і дохóдылы, шоб я ёгó суды′в.
16. І сказáв йім, шо в ры′млян нымá такэ′йі завыдэ′нцыі, шоб оддавáты якóго чоловíка на смэрть, ны дáвшы ёмý бáчыты тых, хто ёгó выновáтыть, і опрáвдуватысь од йіх.
17. А як воны′ прышлы′ сюды′, то, ны откладáючы, я на дрýгый дэнь сів на судíйськэ мíсьце і прыказáв прывысты′ тогó чоловíка.
18. Обступы′вшы ёгó, ты′йі, хто выновáтылы (выновáлныкы), ны вы′казалы прóтів ёгó ныя′кыйі выны′, про якýю б я дýмав.
19. Алэ′ воны′ про дэ′шо спóрылы з йім про вíру в Бóга і про ня′кого вмэ′ршого Ісýса, про Якóго Пáвэл твырды′в, шо Вин жыв.
[с. 346↑]
20. Я ны міг у всёмý томý розобрáтысь і сказáв: чы хóчэ вин іты′ в Йірусалы′м і шоб там суд ёгó суды′в за гэ′тэ?
21. Алэ′ з-за тогó, шо Пáвэл дохóдыв, шоб ёго россуды′в імпырáтор, то я прыказáв вартовáты ёгó, покы пошлю′ ёгó до імпырáтора».
22. Огры′па сказáв Фэ′стовы: «Я тóжэ хотíв бы послýхаты гэ′того чоловíка». «Взáвтра, -- сказáв той, -- ты послýхайіш ёгó».
Пáвэл пы′рыд Огры′пыю
23. На дрýгый дэнь, як Огры′па і Вырыны′ка прышлы′ вэ′льмы пы′шно і ввыйшлы′ в судóву палáту с тысячоначя′льнікамы і сáмымы пожóннымы мужыкáмы мíста, то по прыкáзу Фэ′ста прывылы′ Пáвла.
24. І сказáв Фэст: «Цар Огры′па і всі мужыкы′, шо тут з нáмы! Вытэ′ бáчытэ тогó, з-за якóго мóрэ іудéюв надокучя′лы мынí в Йірусалы′мы і тут і крычя′лы, шо вин ны повы′дён бильш жы′ты.
25. Алэ′ я, розобрáвшысь, пубáчыв, шо вин ныц ны зробы′в такóго, за шо варт покарáты ёго смэ′ртю. І з-за тогó, шо вин сам дохóдыв судá в імпырáтора, то я россуды′в, шоб послáты гэ′того чоловíка до ёгó.
26. Алэ′ я ны мáю шо пэ′вного про ёгó напысáты ля государя′. То я прывíв ёгó до вас і сáмэ пэ′ршэ до тыбэ′, цар Огры′па, шоб, розобрáвшысь рáзом, я міг шо напысáты.
27. Бо, мынí здаецьця, нырозсýдлыво посылáты тюрэ′мшчыка і ны ознаймы′ты, за шо ёгó выновáтять».
Глава 26
Пáвэл опрáвдуйіцьця пы′рыд Огры′пыю
1. Огры′па сказáв Пáвловы: «Тобí дозволя′йіцьця говоры′ты за сыбэ′ самóго». Тоды′ Пáвэл, протягнýвшы рýку, став говоры′ты в свою′ оборóну:
2. «Цар Огры′па! Я лычý сыбэ′ шчаслы′вым, шо допíро можý бороны′тысь пы′рыд тобóю од усёгó, за шо выновáтять мынэ′ іудéйі,
3. тым бильш, шо ты знáйіш всі звы′чайі іудéюв і йíхы справýнкы. То з-за гэ′того прошý тыбэ′ шчы′ро мынэ′ вы′слухаты.
[с. 347↑]
4. Мою′ жы′тку з малы′х літ, якáя прохóдыла зрáзу сы′рыд могó нарóду в Йірусалы′мы, вíдають всі іудéйі.
5. Воны′ вíдають мынэ′ з дáвного дáвна, і як схóчуть, то засвíдчять, шо я жыв як фарысéй, в найправыльнíшуй в нáшуй віры нагýцы.
6. І от зáрэ я стою′ пы′рыд судóм за нáдынне обыця′нкы, дáныйі од Бóга нáшым батькáм.
7. Тогó, шоб вонá спрáвдылась, ждуть нáшы дванáццэть плы′нней, шчы′ро слýжачы Бóговы дэнь і ныч. От за гэ′ту надíю, цар Огры′па, выновáтять мынэ′ іудéйі.
8. Шо ж? Нывжэ′нь вытэ′ лы′чытэ ныймовíрным, шо Биг воскрышя′е людэ′й з мэ′ртвых?
9. Прáвда, і я дýмав, шо мýшу мнóго зробы′ты прóтів ймэ′ння Ісýса Назорэ′я.
10. Гэ′тэ я й робы′в в Йірусалы′мы: як мынí далы′ власьць пэршосвяшчэ′ннікы, то я мнóго святы′х посады′в в тю′рмы, а як збытковáлы з йіх, то я пуддэ′ржував гэ′тэ.
11. І по всіх нáшых хрáмах я чя′сто мýчыв йіх і заставля′в гáныты Хрыстá, і роз’ю′шывшысь вэ′льмы, карáв йіх в гы′нчых містáх.
12. З-за гэ′того я йшов в Дамáск, мáючы власьць, бо мынí доручы′лы тóе пэршосвяшчэ′ннікы.
13. То в повдню′ по дорóзы я пубáчыв, царю′, як ся′йнуло з нэ′ба, ёмч, чым сóнцэ, і освыты′ло мынэ′ й тых, хто йшов зо мнóю.
14. Всі мы впáлы на зэ′мню, і я почýв гóлос, якы′й промовля′в до мынэ′ по-жыды′вську: «Сáвэл! Сáвэл! Чогó ты гóныш Мынэ′? Трýдно тобí йты прóтів рожнá».
15. Я сказáв: «Хто Ты, Гóсподы?» Вин сказáв: «Я Ісýс, Якóго ты гóныш.
16. Алэ′ встань і стань на свойí нóгы. Бо Я ля тогó й явы′вся тобí, шоб постáвыты тыбэ′ слугóю і свíдком тогó, шо ты бáчыв, і шо Я откры′ю тобí,
17. забырáючы тыбэ′ од нарóда іудéйського і од язы′чнікув, до якы′х я зáрэ тыбэ′ посылáю
18. откры′ты йім гóчы, коб воны′ повырнýлысь од поночóты до выднá і од влáсті лыхóго до Бóга. А чы′рыз вíру в Мынэ′ йім бы просты′лыся грыхы′ і воны′ мáлы б свою′ дóлю сы′рыд освя′чаных».
19. З-за гэ′того, цар Огры′па, я ны становы′вся напопырыкы′ об’я′вы ныбэ′снуй.
[с. 348↑]
20. Алэ′ зрáзу лю′дюм з Дамáска і Йірусалы′ма, потóм всёмý крáю Іудéйському і язы′чнікам проповíдував, шоб воны′ покáялысь і повырнýлысь до Бóга, твóрачы ділá, вгы′дны (достóйны) кáяння.
21. За гэ′тэ іудéйі схваты′лы мынэ′ і хотíлы розорвáты.
22. Алэ′ мынí Биг помíг, і я до гэ′того дня стою′, свíдчу й малóму, й вылы′кому, ныц ны говóрачы, крóмы тогó, про шо прорóкы і Моісéй говоры′лы, шо мáе бýты,
23. гэ′то знáчыть, шо Хрыстóс мів одпокýтуваты і Пэ′ршый воскрэ′снуты з мэ′ртвых, і дасьць знáты про свытлó нарóдовы (іудéйському) і язы′чнікам».
Пáвла прызнаю′ть нывыновáтым, алэ′ даю′ть вы′рок
йíхаты на імпырáторськый суд
24. Як вин гэ′так опрáвдувався, то Фэст гýчно сказáв: «Ты вжэ трáтыш рóзум, Пáвэл! Вылы′ка нагýка довóдыть тыбэ′ до бызроссýдства».
25. «Не, шанóваный Фэст, -- сказáв вин, -- я ны трáчу рóзуму, а кажý правды′вы і мýдры словá.
26. Бо знáе про гэ′тэ цар, пы′рыд якы′м я говорý одвáжно. Я зусíм ны вíру, шоб од ёгó шо-нэ′будь з гэ′того втайíлы, бо гэ′тэ робы′лось ны в закýтку.
27. Чы вíрыш ты прорóкам, цар Огры′па? Знáю, шо вíрыш».
28. Огры′па сказáв Пáвловы: «Ты мáло шо ны проповíдуйіш мынí, шоб я став хрыстія′ныном».
29. Пáвэл сказáв: «Просы′в бы я Бóга, шоб хýтко чы ны хýтко, і ны онó ты, алэ′ й усí, шо мынэ′ слýхають тыпэ′р, стáлы такы′мы, як і я, крóмы гэ′тых пýтэй».
30. Як вин сказáв гэ′тэ, то цар і намéснік, Вырыны′ка і ты′йі, шо сыдíлы з йíмы, встáлы,
31. і одыйшóвшы вбик, говоры′лы пóмыз собóю і сказáлы, шо гэ′той чоловíк ны рóбыть ныц такóго, шо вáртэ смэ′рты чы кандалы′в.
32. Огры′па ж сказáв Фэ′стовы: «Мóжна булó б пусты′ты гэ′того чоловíка, як бы вин сам ны дохóдыв судá в імпырáтора». З-за гэ′того й рышы′вся правíтель послáты ёгó до імпырáтора.
[с. 349↑]
|