Голубеобразные




Дата канвертавання26.04.2016
Памер32.05 Kb.
ГОЛУБЕОБРАЗНЫЕ, загін птахів. 3 сімейства: дронты (вимерлі), голуби й рябки. Ок. 300 видів, поширені широко. Птаха із щільним масивним тілом; ноги й шия короткі; крила довгі й гострі, пристосовані до стрімкого польоту. Оперення густе, щільне; пір'я з добре розвитому пуховою частиною. Дзьоб досить короткий, ніздрі прикриті зверху шкірястими кришечками. Їжа майже винятково рослинна й насамперед насіння, рідше плоди і ягоди. Усі голубеобразные мають добре розвитий зоб, службовець як для нагромадження їжі, так і для її розм'якшення; крім того, голуби вигодовують пташенят «молочком», вироблюваному в зобі.

ДРОНТЫ (Raphidae), сімейство птахів загону голубеобразных. Включало 3 виду вимерлих в 17-18 століттях птахів, що жили на Маскаренских про-вах — Маврикій, Родригес і Реюньон (Індійський океан) до відкриття їх європейцями. Дронты були великими птахами, розміром з індичку й масою близько 20 кг, з куцим тулубом і великою головою, постаченої товстим гачкуватим дзьобом. Ноги дронтов були короткими й сильними, а крила, навпаки, маленькими. Коротким був і хвіст цих птахів, що полягав усього з декількох пір'я, що стирчало пучком.

Літати дронты не вміли, жили, збирали корм і гніздилися на землі. Харчувалися різними плодами, насіннями, бруньками й листами рослин. У кладці дронтов, як правило, було одне біле яйце, яке самець і самка насиджували протягом 7 тижнів.

На острові Маврикій, куди європейці прийшли в 1507, жив маврикійський дронт, або додо (Raphus cucullatus) — птах сірого цвіту довжиною до 1 м. Мореплавці ловили і ялини дронтов, але ще більш страшними ворогами цих птахів виявилися незмінні супутники людини, привезені на острів. Кози подчистую з'їдали чагарник, у якому дронты укривалися; собаки й кішки знищували старих і молодих птахів, а свині й пацюка пожирали яйця й пташенят. У результаті вже до 1690 року жирний, безглуздий і беззахисний голуб додо перестав існувати. У музеях збереглися лише кілька засушених лапок, пари голів і безліч костей птаха. Уже «посмертно» цей дронт був обраний символом держави Маврикій і став зображуватися на гербі цієї країни.

У тропічних лісах острова Реюньон жив інший вид — білий, або бурбонский, дронт (Raphus borbonicus), дійсно майже білий, ледве більш дрібний, чому додо. Він вимер приблизно в середині 18 століття. На острові Родригес жив третій представник сімейства — дронт-пустельник (Pezophaps solitarius), з більш витонченою статурою й краще розвиненими крильми, чому в додо. Фарбування його оперення варіювалося від коричнюватої до сіркою або навіть майже білої. Ще в 1730 році дронт-пустельник був досить звичайний, але до кінця 18 століття й цей вид перестав існувати. Від нього нічого не залишилося — у музеях немає ні шкурок, ні яєць цього птаха.

Таким чином, у короткий час були знищені всі представники унікального пташиного сімейства. Видалося б, у цій сумній розповіді можна поставити крапку. Однак у самому кінці 20 століття британські дослідники поставили перед собою завдання відтворити маврикійського дронта, сподіваючись розшифрувати збережені в муміфікованих головах і лабетах фрагменти ДНК, синтезувати її й перенести в ядро яйцеклітини найбільше генетично близького виду голубів. І, хоча багато фрагментів генетичного коду, очевидно, втрачені, така спроба може бути зроблена.

Сімейство Голубині Columbidae

Характеристика сімейства в основному збігається з характеристикою загону. Крила в голубів довгі, дуже гострі, але не занадто вузькі. Поле швидкий і разом з тим дуже маневрений. Якщо буде потреба голуби можуть злітати майже вертикально, піднімаючись уздовж стрімкої скелі або стіни будинку. Гніздяться на деревах, скелях або земляних обривах, іноді в норах або дуплах. На скелях і обривах часто гніздяться групами. У кладці звичайно два білі яйця; пташенята лупляться зовсім безпомічними, покриті лише рідким волосоподібним пухом. Батьки перший час годують їх «молочком», а пізніше розм'якшеними насіннями, відригати їх із зоба. У внегнездовое час тримаються зграями (Штегман, Іванов, 1978).

Сімейство Рябковые Pteroclididae



Птаха по зовнішньому вигляду нагадують голубів. Статура щільна, шия й ноги короткі. Хвіст клиноподібний або навіть витягнутий у вістря. Крила довгі, гострі, пристосовані до швидких далеких перельотів, необхідні для регулярних перельотів на водопої в сухих степах і безводних пустелях — характерних місцях проживання рябков. Спосіб життя винятково наземний; добре ходять і бігають; задній палець, необхідний при деревному способі життя, у рябков дуже маленький або зовсім отсутствует; у саджею пальці зрослі й мають суцільну мозолисту підошву. Гніздяться на землі, відкладаючи 2-4 строкатих яйця. У відмінно від голубів пташенята рябков покриті густим пухом і залишають гніздо незабаром після вылуплении. Батьки приносять їм воду в зобі або в намоклому оперенні черевця. Їжа — насіння й комахи (Штегман, Іванов, 1978).


База данных защищена авторским правом ©shkola.of.by 2016
звярнуцца да адміністрацыі

    Галоўная старонка